Відгук про книгу: Маленький Мук

Знаєте, є казки, які хочеться перечитувати заради затишку, а є «Маленький Мук». Від неї в мене ще з дитинства залишився якийсь дивний, липкий осад. І справа навіть не в тому, що Гауф пише досить похмуро (хоча ця баба з котами мені в нічних жахіттях снилася). Справа в тому, що це історія про тотальну, безпросвітну самотність. Людину все життя гнобили просто за те, що вона «не така». Батько соромився, родичі вигнали, при дворі цькували і найсумніше, що ніякі магічні капці чи чарівна палиця не допомогли йому знайти хоча б одного друга. Всі навколо або заздрісники, або зрадники. Зазвичай у казках герой проходить випробування і отримує нагороду - любов, дім, визнання. А тут що? Мук просто жорстоко помстився (ці ослячі вуха короля - це, звісно, ефектно, але якось не по-казково-доброму). Він переміг ворогів, але щасливим не став, він просто зневірився в людях.