Відгук про книгу: Пітер Пен

Добре, давайте чесно: "Пітер Пен" – це моторошна історія, замаскована під дитячу казку. Баррі написав про хлопця, який НІКОЛИ не виросте, і чомусь всі думають, що це мило. Це ж буквально прокляття! Пітер викрадає дітей з ліжок посеред ночі, тягне їх у Небувалію, де вони воюють з піратами і коли вони хочуть додому – він їх... забуває. Просто стирає з пам'яті, як непотрібні файли. Тінкербелл? Маленька ревнивиця, яка намагається ВБИТИ Венді. А всі роблять з неї милого персонажа, от як Дісней. Капітан Гак – найреальніший і найчесніший персонаж тут! Чоловік просто хоче помститися хлопцю, який ВІДРІЗАВ ЙОМУ РУКУ і віддав крокодилу. І він – лиходій? Справді? А що там стосовно фіналу? Венді дорослішає, Пітер прилітає раз на рік, потім забуває про неї, потім забирає її дочку в Небувалію. Це ж нескінченний цикл викрадень дітей! Але знаєте що? Саме ця незвичність робить книгу геніальною. Знову таки, Баррі написав не солодку казку про дитинство, він створив складну метафору про страх дорослішання, де головний герой – вічна дитина, що застрягла між світами.