Відгук про книгу: Рівновага

На моє глибоке переконання, цей твір Винниченко писав про себе. Мабуть і він втомився від свого соціалізму чи то помилок... Доречі, саме із-за цієї книжечки він посварився з Горьким, що слугує певним доказом моєму припущенню. Це роман про вигорання революціонера. Винниченко (Шурка) тут зізнається у страшному: йому набридла революція. Йому набридли пафосні розмови про народ у прокурених паризьких кімнатах. Він тягнеться до Аннет не тому, що кохає її великим коханням, а тому, що з нею спокійно. З нею не треба рятувати світ. Трагедія роману в тому, що "рівновага" неможлива: ти або фанатик, як Таня, який спалює себе, або "міщанин", як Аннет, який живе овочевим життям. Шурка намагається всидіти на двох стільцях і, звісно ж, падає. «Рівновага» - це книга про те, як ідея з'їдає життя. Це крик душі людини, яка хоче зійти з барикад і просто випити кави з круасаном, але совість (якщо звісно вона є) і оточення їй цього не дозволяє.