Відгук про книгу: Що знає вітер

Головна героїня роману Енн Галлагер мала дуже теплі стосунки зі своїм дідусем, який розповідав їй багато історій про Ірландію, але так і не наважився туди поїхати разом з онукою. Але не дивлячись на це, розвіяти свій прах після смерті Оїн заповідає саме в Ірландії. Тож Енн нарешті має змогу здійснити одну зі своїх мрій- побувати в країні про яку так багато розповідав дідусь. Під час того як Енн розвіює прах дідуся, будучи на озері Лох Гілл в Ірландії , починається сильна гроза і раптово вона потрапляє в 1921 рік. От такий трохи дивний стрибок у часі. Я спершу взагалі не зрозуміла як так сталось в історичному романі. Але згодом це було цікаво поєднано авторкою в плані сприйняття тодішнього побуту, догляду за собою, їжею і тд людиною з сучасного світу. яка вже звикла до комфорту, сучасних технологій і медицини. Чому саме 1921 рік? Це події коли в Ірландії відбувалась громадянська війна за свою незалежність. Довгий час Ірландія належала Великій Британії, тому ірландці почали повставати проти цього. Отже, опинившись на озері, але вже в іншому столітті Енн спасає доктор Томас Сміт, який і допомагає їй адаптуватися в цій епосі, розповідає про боротьбу яку веде його народ. Книга, окрім основного сюжету, містить ще листи самого Томаса про перелік всіх історичних подій того періоду. Чим мені сподобалась книга: - гарні описи природи Ірландії; - теплі взаємовідносини дідуся та онуки; - авторка цікаво вплела в сюжетну лінію історичних постатей, які вплинули на перебіг подій під час повстання; - історія кохання, якою проникаєшся і вболіваєш за героїню: Не сподобалось: - перша половина книги йшла важко, часом нудно, бо не завжди ті листи Томаса були цікавими, часом просто суха інформація; - кінець хоч мені і сподобався та був надто нереалістичний, хоча стрибок у часі вже передбачає нереалістичність історії. Тому моя оцінка 4 з 5