Книжка про важкий воєнний час у Франції. Чіпляє відразу і не відпускає до кінця. Сильна історія про двох сестер, що проникає в душу. У дитинстві вони втратили матір, і так сталося, що стали жити нарізно. Але війна знову поєднала їх. Віанна та Ізабель. Оповідання починається зі спогадів літньої жінки - страшні спогади минулих років. Після смерті матері Віанна вийшла заміж за Антуана в 17 років. У них росте донька, щаслива сім'я. Ізабель була молодшою і їй довелося жити в школах-пансіонах, раз у раз змінюючи їх, через свій непростий характер. Війна почалася, коли їй було 19 років. Дуже юна і самотня. Але стійка і відважна. Добираючись до сестри вона встигла закохатися, але насолодитися цим почуттям не дала війна. У книзі дві головні сюжетні лінії: боротьба партизанів і життя мирних людей у своєму місті, коли в нього зайшли німці, і складно сказати, кому було страшніше і складніше. Жахи того часу, відвага, любов, боротьба за дітей, дружба і зрада - авторка дуже емоційно описує те, що відбувається. Після прочитання книги багато про що продовжуєш думати. Книжка сподобалася - захопливо і чуттєво.