Це моє перше знайомство з авторкою. Досить вдале. В книзі описуються різні часові проміжки з життя двох жіночих доль. То їх доросле життя, себто сьогодення, то їхнє дитинство, дорослішання. Читати було цікаво, хоч і місцями дуже сумно. Боляче читати про будні дитячого будинку, адже за сиріт ніхто не може заступитися і нікому нема діла до їхніх негараздів. Ще сльози наверталися, коли читала про смерть дитинки. Боліло, коли читала про госпіталь, про поранених. Тяжких моментів у книзі дуже і дуже багато. Але фінал щасливий. Обох жінок доля винагородила справжнім коханням і хорошими супутниками життя. Адже скільки ж можна жити в стражданні. Кожна людина заслуговує на щастя. Книга емоційно важкувата, але досить хороша.