Перестати кривлятися, а жити відповідно до своїх потреб та бажань - ось про що дана книга. А ще про силу, без якої не досягнути першого. А ще про людей, які з’являються в нашому житті в потрібний момент, і про те, що такими ж людьми можемо стати для когось і ми самі. А ще про щастя, що є сукупністю всього вище переліченого. Саме так я сприйняв даний твір.

Хороша книга молодої письменниці, що примушує згадувати, думати, змінювати...

Майбутнє… війна… минуле... страждання, темрява та прагнення… Якби я до цього не читав так багато творів на дану тематику, то мабуть, поставив би вищу оцінку.

Бредбері залишився вірним собі. Він знову закликав людство не робити фатальних помилок, які потім вже не виправити та не втекти від отриманого результату.

Уже вдруге Фоліо випускає «сонну продукцію» Катерини Бабкіної. Перед цим був романний дебют під назвою «Соня». В ньому молода письменниця зобразила інфантильну, незграбну, в’ялу, недолугу, інертну дівчинку. Яка пливе по життю, немов дохла тріска по течії. У «Соні» поетка максимально сконцентрувала тінейджерські комплекси та «бздики», авторське альтер его досягло в творі найвищого піку. Сируватий роман похвалили усі кому не лінь, тож після «тріумфу», низки дружніх «одобрямсів», Бабкіна взялася перевидавати старі вірші. Додавши декілька нових.

Татусь - це Хемінгуей.

А папуга знав дещо, чого не знали шанувальники великого письменника. Адже тільки з цим папугою, Ернест попиваючи свій улюблений коктейль у славнозвісному барі на Кубі, ділився багатьма думками, що не публікувалися.

Думаю, що це оповідання зачепить кожного, хто відчуває близькість хоча б із однією людиною, яка навіть не знає про його існування.