Після прочитання цієї книги з упевненністю можу сказати, що це і не мій автор, і не мій жанр, і не моя книга. Мені якось зовсім не зрозумілі ці подорожування, ці роздуми, ці пошуки і ця філософія звичайного хлопчини-пастуха. Ніби і читаєш, і все розумієш, але якось не зовсім і не до кінця. Мабуть, моєї ерудиції та мого розуміння не достатньо для того, щоб збагнути цей твір. Хоча читала дуже багато досить хороших відгуків. Значить люди розуміють цю книгу і вона їм до вподоби. Мабуть, це зі мною щось не так. Але я не шкодую, що прочитала цей твір. Це все досвід.

Іларіон Павлюк мені дуже подобається як автор. Вже знайома з усіма трьома його книгами. Всі круті, але ця для мене найкраща. Такий собі містичний ретро-детектив. В якому так закрутяться події, що читач не взмозі буде відірватися від книжки аж до самісінької останньої сторінки. Все читаєш і думаєш, що? що не так? Дуже крута ідея. Десь читала у відгуках, що автора ніби "Гоголь покусав". Але в тому ж і незвичність задуму. Автор не дарма сюди приплів шматки сюжету з "Вія"; коня ж так і звуть Вій.

"Мовчазна пацієнтка" Алекса Майклідіса — це напружений психологічний трилер із непередбачуваними поворотами. Головна героїня, художниця Алісія Беренсон, після вбивства свого чоловіка замовкає й потрапляє до психіатричної клініки. Психотерапевт Тео Фабер одержимий бажанням розгадати її мовчання й дізнатися правду. Роман тримає в напрузі з першої сторінки, граючи з читачем через майстерно вибудовану інтригу. Автор поступово розкриває передісторію Алісії, чергуючи записи її щоденника з подіями в теперішньому часі.

"Буде боляче" Адама Кея — це відвертий, емоційний і водночас іронічний щоденник колишнього лікаря-інтерна. Книга занурює читача в реалії британської системи охорони здоров’я, де поряд із виснажливою працею й особистими жертвами переплітаються чорний гумор і людська драма. Кей майстерно поєднує гумор із серйозними темами: виснаження лікарів, недооцінку їхньої праці та моральні випробування, з якими вони стикаються.