Надзвичайно важка до читання історія румунського німця Леопольда, який мусив пройти фільтрацію у радянських концтаборах по завершенні Другої світової війни. Так сталося, що табір було розміщено в Україні. Чимось стилістика оповіді нагадує Шаламова і Солженіцина, однак, як на мене, немає максимальної гостроти. Життя в таборі було нестерпним, але не на межі фізичного виживання, як, зокрема, в ГУЛАГу. Опис сірого повсякдення перегукується з думками про рідну домівку. А повернутися додому Леопольд мусить, бо рідна бабуся благословила його на це.

У даній науковій праці розглянуто не лише обряди переходу, а й ставлення людей до них. Особисто мене цікавили речі, повʼязані з родильною обрядовістю, ставлення до вагітної жінки, новонароджених, символіка одягу в українців. З активним використанням прикладів з фольклору і унікальними світлинами авторка подає глибокий зріз з життя традиційної української родини минулого, де дійовими персонажами є баба-повитуха, наділена магічними властивостями, покритка, новонароджені діти. Так, вагітній не можна дивитися на людину із вадами та не можна сваритися. Немовляті не вишивають сорочку.

Невелика за обсягом книга про Шпіцберген, як виявилося, не норвезький, а український, подеколи - пострадянський. Острів, де живуть наші люди, заробляють гроші і виживають, де так само є політичні конфлікти між українцями і росіянами, де панують різні погляди на життя й навіть збережені куточки Радянського Союзу і комунізму. Цікаво, що там працювали і мої земляки з Житомирщини, які після 2014 року повернулися додому через загострення політичних конфліктів із проросійськими робітниками. Шпіцберген виявився таким близьким і водночас далеким.

Прочитала цю книгу в оригіналі. Враження різні. З одного боку, написано просто і доступно, якраз для молодого покоління. Подано історію життя дівчини і хлопця, в принципі - типових для ірландського і західного світу, де молодь курить, пʼє, вживає легкі наркотики, веде активне статеве життя. До слова, у серіалі режисери якраз і зробили акцент на еротичних сценах і відверто продемонстрували принади Коннелла. З іншого боку, я прагнула саму себе спитати, чого навчає дана книга? Яке завдання ставила авторка? Перед нами двоє, що шукають себе, причому мої симпатії більшою мірою на боці юнака.