Рецензії та відгуки на книгу

Як розкрити власне вбивство

"Як розкрити власне вбивство" заявлена як гостросюжетний динамічний детектив

Що ж насправді?

Насправді це фільми "Ножі наголо" та "Клуб убивств по четвергах", адаптовані в книгу. Серйозно, та сама ідея, локація, обмежена одним будинком/містечком, підозрювані, які 20-40 років тривання драми не виїздили з цієї локації.. ні разу не дивно, нє?

Середня: 5 (2 оцінок)

Опубліковано anna.v.korzh Пн, 12/22/2025 - 14:35

#

Ловець повітряних зміїв, Халед Хоссейні

Твір, який "не відпускає" тебе довгий час після прочитання і змушує думати "а як би зробив я у цій ситуації"

Сюжет відбувається в Афганістані, і окрім міжлюдських взаємовідносин дає нам досить багато політичного контексту

Основна драма - роздуми головного героя про те, як він у 12-річному віці не прийшов на допомогу своєму другові, як мучився докорами сумління після, і як цей сором підшхтовхнув його до ще гіршого поступку, яким він фактично викреслив його зі свого життя

Середня: 5 (2 оцінок)

Опубліковано anna.v.korzh Пн, 12/22/2025 - 14:34

#

Танці з кістками

Танці з кістками - однозначно є найкращим з того, що ми читали у 2025 році в #club11july, і точно займає високу сходинку за весь час існування клубу, але поки нам влом робити цей рейтинг

Класний медичний трилер, події якого розгортаються в Києві, можна прочитати за три дні, а роздумів після вистачить на пару тижнів

Нема оцінок

Опубліковано anna.v.korzh Пн, 12/22/2025 - 14:33

#

Дивні люди, Артем Чапай

"Так це ж Квіти для Елджернона!" - подумала я, прочитавши перші пів сторінки книги "Дивні люди" Артема Чапай

Ну точно ж, те саме оповідання від першої особи, дитячий стиль викладення, свідомі орфографічні помилки, наївність тексту

Нема оцінок

Опубліковано anna.v.korzh Пн, 12/22/2025 - 14:32

#

Квітнева відьма, Майґуль Аксельссон

Книга, яка вкотре розділила наш #club11July навпіл по полярних думках (хоча ніби нас можна якось ще розділити, чисто математично)

Тож, послухавши свою подругу про "В цій книжці немає нічого хорошого, все життя тут - суцільний біль" я пішла писати рецензію

І не те щоб Міра була неправа в своїй тезі: книга дійсно не про рожевих поні, але цим вона мені і подобається, що показує життя без прикрас.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Julia78 Пн, 12/22/2025 - 12:00

#

Коли серед зими захотілось ковтка яскравого літа - взяла до рук цю книгу нашого українського письменника Марка Лівіна. З його книг знайома до цього лиш з «Сторітелінг для очей на вух». Але це зовсім інша історія. Головна героїня підлітка Зоряна, яка живе з мамою і переживає типові для підлітків емоції. Але є дещо, що насправді більш за все хвилює дівчину- це знайти того, хто є її батьком. Ця тема між нею та мамою ніколи не підіймалась, хоч дівчинка не раз чула історію про день, коли вона народилась, але жодного разу про те де і хто є її татом.

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано Julia78 Пн, 12/22/2025 - 11:22

#

Невеличка за обсягом та сильна за змістом книга нідерландської авторки Катлен Верекен. Вперше про неї чую насправді, книгу придбала на розпродажі у ВСЛ, але жодного разу не пожалкувала. Оскільки теми війни і втрат, які пронизують цю історію актуальні для кожного з нас тепер. Події розгортаються під час Першої світової війни, оповідач дівчинка Аліса, яка розповідає про шлях своєї сім’ї під час війни. Книга доволі стисло і коротко охоплює всі моменти, тому що в ній всього лиш 120 сторінок. Але такі історії проникають в саме серденько і лишають після себе особливий після смак.

Нема оцінок

Опубліковано marusya84 Пн, 12/22/2025 - 09:58

#

Зʼїж ранкову порцію любові

потяги дійсно йдуть за розкладом
а ми чомусь завжди спізнюємось

Середня: 5 (1 оцінок)

Опубліковано makovetskatv@gm... Пн, 12/22/2025 - 09:36

#

Під час читання цієї книги я постійно думала, що ж тут українського на цьому Шпіцбергені. Два радянські поселення. Де живе і працює багато людей, які приїхали з України, здебільшого з Донбасу. Але ці люди не зовсім ідентифікують себе українцями, хоч і мають паспорт з тризубом. Хіба що означення радянсько-український сюди більше пасувало б. Але вже наприкінці книги все стало на свої місця. Автор пояснив таку назву. Що тут "український" вжито саме у лапках.

Нема оцінок

Опубліковано sveta Пн, 12/22/2025 - 02:46

#

Вимикач

Ідея цієї книги для мене — у моменті зламу. «Вимикач» не про раптову жорстокість, а про межу після якої не працюють напівтони. Герої доходять до точки, де більше не можна мовчати чи відкладати правду. Дуглас показує, що найстрашніші рішення часто народжуються не з ненависті, а з втоми. Від страху, від контролю, від постійної внутрішньої боротьби. Авторка свідомо відмовляється від пояснень. Сильно прозвучала тема втрати контролю. Не як поразка, а як звільнення. У «Вимикачі» любов, страх і лють переплітаються так тісно, що їх уже неможливо розділити.