Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у травні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
Спартак
У багатьох з нас слово Спартак асоціюється із назвою спортивного клубу і найперше повʼязується із радянщиною. Хоча в дійсності був такий собі раб-гладіатор на імʼя Спартак, чудовий гладіатор, може, навіть найсильніший з усіх, що тоді виступали, і не його провина, що підняте ним повстання проти влади римлян у 74-71 роках до н. е. стало подаватися дещо під іншим політичним соусом через декілька тисячоліть.
#
Історичний тригер
До цього роману я ніколи не цікавилася історією. Не те, щоб я її не вчила, просто моя свідомість була на рівні маленької дитинки, яка не чекає не те, що війни з сусідом-агресором, а просто живе в рожевих снах. Чесно, книгу я придбала лиге тому, що мені не вистачало чогось на 300 грн. для знижки. Да, так буває.. Знижки - це взагалі мій біль, але зараз не про це.
Щось розкололося, дах провалився, і він схопився на ноги. Хапаючи повітря , він дивився , як горить його власний дім….
Відкладала «Родина у вогні» не раз, що для мене є величезна рідкість. Та книга важка, читається важко, як і сам текст, так і шрифт, з перших сторінок страждання, жорстокість і відчуття тотальної несправедливості. Іноді хотілось просто закрити й не повертатись, тому саме і це змушує поважати книгу!!! І тема місяця дала мені виклик , який я прийняла)
#
#
Доба Сагайдачного очима козака Павла
Роман Спиридона Черкасенка «Пригоди молодого лицаря» - це справжній козацький екшн, який захоплює з перших сторінок. Якщо вам здається, що класична історична проза - це щось важке, переповнене сухими датами і довгими описами, то ця книга швидко зламає стереотипи. Це не просто переказ минулого, а повноцінний пригодницький блокбастер.
#
Є тільки ті, кого ламають, і ті, хто крутить ручку м'ясорубки, прикриваючись партійними квитками
Ми звикли міряти минуле сухими датами і правильними параграфами. Звикли ховатися за статистикою, бо цифри, якими б страшними вони не були, - не кровоточать. Але Тетяна П'янкова бере цю стерильну, відсторонену оптику, розбиває її вщент і мовчки кидає тебе обличчям просто в промерзлий чорнозем тридцять третього року.
#
Блакитний більше ніколи не буде просто кольором
Жодних тюльпанів, затишних кав'ярень біля каналів і безтурботного сміху. Амстердам 1943 року - це сіра, промерзла пастка. Це місто, яке повільно, але невідворотно задихається під німецькою окупацією. Повітря тут пахне страхом, сурогатною кавою і тотальною, в'язкою брехнею.
Друга книга про Мазепу
Богдан Лепкий залишив нам чудовий твір під назвою «Мазепа». Принаймні я можу говорити про трилогію: «Мотря», «Не вбивай», «Батурин». Це дійсно інтелектуальна історична проза, яку простому студентові чи пересічному читачеві опанувати буде непросто. Принаймні я читала твір майже у тридцять років, інколи здавалося, що за ним можна викладати курс історії України: дуже детально, інколи на рівні історичної хроніки.
Вона була прекрасна не лише своєю вродою, а й тією свободою, що жила в кожному її русі.
Важко писати про Собор Паризької Богоматері лише як про класичний і історичний роман, коли сама тільки того літа стояла біля Нотр-Даму й дивилась на ці вже відреставровані фасади (після пожежі 2019 року) , що ніби памʼятають усе. Для мене ця історія є і буде перечитуватись зовсім інакше через атмосферу Парижа. Прям досі бачу перед очима площу перед собором , шум туристів , блакитне небо над Сеною і в цей момент дуже легко уявити, як саме тут танцювала Есмеральда, як натовп або захоплювався нею, або був готовий знищити її за мить.