Конкурс відгуків на прочитані книжки!
Даруємо книжкові сертифікати найактивнішим дописувачам відгуків у березні 2026 року Детальніше
You are here
Рецензії та відгуки на книгу
#
Коли твій батько гадюка
Ця книжка бере типову піратську романтику і безжально розбиває її об скелі жорстокої реальності. Це дуже темне, криваве морське фентезі, де головний монстр - не якесь міфічне чудовисько, а власний батько героїні.
Тік-Ток чи все-таки Косматий?
Восьма книга пригод наших знайомих і нових героїв Країною Оз. І знову більше запитань, ніж відповідей. По-перше, назва. Якщо ви думаєте, що книга про механічну людину на імʼя Тік-Ток, то помиляєтеся. По-моєму, більше про цього мідного хлопця було написано в перших томах. А от восьма частина якраз про Косматого, який шукає свого викраденого брата-красеня у королівстві гномів. Чому ж тоді Френк Баум дав назву тому саме таку? Не знаю. Можливо, він настільки захопився лінією з Косматим, що забув, про що пише.
Вона не могла втратити свій єдиний шанс на свободу…
Гарна книга… дуже. 🥹 І знаєте, тримаючи її в руках і просто дивлячись на неї, мене пробирали мурашки. Вона не просто красива вона випромінює містику і щось по-справжньому магічне. І не просто так на зрізі рибки 🐠 У вас було таке відчуття? Взагалі гарні книги моя слабкість 😍 Я кайфую від красивого видання, кайфую від нової прожитої історії.
#
Вигаданий світ і дідусь, який не забув як гратися
Після всіх цих типових фентезійних похмурих диктатур і стародавніх пророцтв, «Земля Реву» Дженні Маклаклен з неймовірними ілюстраціями Бена Мантле - це ніби ковток свіжого повітря, але з дуже глибоким і трохи моторошним психологічним підтекстом.
На перший погляд, це класичне портальне фентезі в дусі «Нарнії» чи «Пітера Пена», але Маклаклен використовує цей жанр, щоб поговорити про одну з найболючіших речей у житті кожного підлітка - невідворотність дорослішання та втрату зв'язку з найріднішими.
#
Кохання змінює все
Коротше, бро, якщо тобі остаточно набридли ванільні диснеївські казочки про Русалоньку, яка віддає голос за ноги і плаче за принцом, то Александра Крісто в «Зруйнувати королівство» видає тупо еталонний дарковий ретелінг, від якого стигне кров. Це не просто морська пригода, це лютий піратський екшен, помножений на максимально токсичні сімейні стосунки і жорстке виживання.
#
Піраміда Семи драконів
Шоста книга - це вже не просто махач на мечах чи польоти на вогнедишних рептиліях. У «Польоті місячного дракона» Трейсі Вест тупо перетворює сюжет на магічний ескейп-рум у стилі Індіани Джонса, і ставки тут злітають просто в космос. Проблема в тому, що головний камінь драконів починає жорстко глючити і втрачати силу. А це означає повну габелу: якщо він остаточно згасне, всі молоді драконячі майстри назавжди втратять магічний зв'язок зі своїми крилатими чи повзучими напарниками. Зв'язок тупо обірветься, як слабкий вай-фай, і вся їхня тіма перетвориться на звичайних дітей.
#
Від токсичної всезнайки до комадного гравця
Коротше, бро, ми продовжуємо цей драконячий двіж, і в п'ятій книзі, «Пісня Отруйної дракониці», Трейсі Вест вирішила показати, що буває, коли в злагоджену тіму залітає новенька з гігантським его і нульовим конектом зі своїм підопічним. Отже, в замок прибуває Петра - нова володарка драконів. І їй дістається не якась там звичайна ящірка, а та сама чотириголова Гідра, яка в минулій книзі наводила жорстку суєту. Петра з порога вмикає режим «я все знаю, я найрозумніша», сипле фактами з книжок, але по факту тупо боїться своєї ж дракониці і навіть не намагається з нею зблизитися.
#
Світ "своїх"
Якщо перша частина була таким собі затишним, неквапливим знайомством із магією природи та кельтськими легендами, то в «Цитаделі друїдів» Єва Сольська різко підвищує ставки і закидає нас у самісінький вир політичних інтриг та прадавніх таємниць. Це вже не просто історія про дівчинку-підкидька, яка шукає своє місце у світі; це жорстке зіткнення з реальністю магічного суспільства.
#
Генетична пам'ять
Історія про Летті Ґвінґілл від Єви Сольської - це просто ідеальний приклад того, як можна філігрІнно працювати з кельтською міфологією. Тут немає банальних чарівних паличок чи пафосних битв на драконах. Натомість маємо дуже атмосферний, майже медитативний текст, просотаний запахом лісу, солоного моря та стародавніх легенд.
#
Пророцтво трьох гроз
«Дорогою грози» Анни Дьоміної та Яни-Марії Кушнєрової - це дуже затишне, але від того не менш глибоке українське фентезі. Воно бере класичний троп про потраплянців у магічний світ і загортає його в дуже цікаву психологічну метафору про невідворотність долі та пошук власної емоційної стійкості.