Тетяна Панова

Семенко написав "Південні вірші" і показав, що українська поезія може бути сучасною, навіть у 1920-х. Це не класичні вірші про nature і кохання. Це урбаністична поезія, де місто живе, дихає, пульсує. Одеса в Семенка – не листівкова красуня. Це порт, вокзал, натовп, шум, запахи. Поезія тут швидка, рвана, як кадри кіно. Він ловить моменти: спалах вогню, крик чайки, обличчя в натовпі. Семенко – футурист. Він ламає звичні форми, експериментує зі словом. Іноді читаєш і не одразу розумієш – а потім клацає.