Михайль Семенко

У збірці «Антологія української поезії ХХ століття. Від Тичини до Жадана» вміщено твори багатьох визначних українських поетів. Книжка, по-перше, привертає увагу своїм розміром, а розгорнувши її - і наповненням. Значна кількість віршів вже знайомі багатьом поціновувачам поезії, про те є і ті, які «нові», можна прочитати вперше й відкрити майстерність слова талановитих митців. Чудова книга, гарне наповнення, вірші різної тематики, виду лірики. Якщо полюбляєте українську поезію – ця книга стане однією із улюблених.

Семенко написав "Південні вірші" і показав, що українська поезія може бути сучасною, навіть у 1920-х. Це не класичні вірші про nature і кохання. Це урбаністична поезія, де місто живе, дихає, пульсує. Одеса в Семенка – не листівкова красуня. Це порт, вокзал, натовп, шум, запахи. Поезія тут швидка, рвана, як кадри кіно. Він ловить моменти: спалах вогню, крик чайки, обличчя в натовпі. Семенко – футурист. Він ламає звичні форми, експериментує зі словом. Іноді читаєш і не одразу розумієш – а потім клацає.

Семенко - це літературний панк 20-х років, той самий «анти-Шевченко», якого ми так потребували, щоб вирости з коротких штанців хуторянства. Його епатажне «Я палю свій "Кобзар"» це не вандалізм, а маніфест. Це відчайдушна спроба витягнути українську культуру з села в місто, замінити ідилічні садки на гуркіт трамваїв, дим заводів і ритм мегаполіса. Його поезія - це візуальний експеримент, гра зі шрифтами, звуками і сенсами. Він перетворив вірш на графіку, на «поезомалярство».

Чудова збірка творів авторів двадцятого століття. Кожен автор по своєму проникливий та найбільше я люблю Ліну Костенко за її вишукані засоби і її глибокі думки а також ірину жиленко за її особливі та сонячні вірші попри іноді сумні рядки. Обидві поетеси по своєму красиво пишуть. А хто ваш улюблений автор двадцятого століття? Пишіть у коментарях за бажанням.

Ця книга - не просто збірка віршів, це оголений нерв нашої літератури. Тримати її в руках - це як торкатися дротів під напругою, де замість струму тече чиста, дистильована пристрасть. «Так ніхто не кохав» це не просто рядок із Сосюри, це наш національний код. Ми звикли вивчати українську історію через війни та трагедії, а ця антологія пропонує поглянути на неї через кардіограму серця. Бо попри всі темні часи, ми залишалися нацією, яка вміє любити шалено, ніжно і всупереч усьому. Тут зібрано голоси різних епох, але вони звучать як єдиний хор.

Гарний, стриманий дизайн книги , ну люблю гарні книги і все)) Я б сказала, що «Так ніхто не кохав» це збірка, яку варто мати кожному, незмінна класика про любов 🫶. Це книга настрою, буває вечір пустий і вибираєш чим його наповнити, якщо хочеться романтика саме те! Збірка не набридає, до неї хочеться повертатися і її легко ідеальний подарунок для справжнього книголюба. Це книга збірка історій кохання українських поетів зізнання у почуттях, страждання від безжальності долі чи невзаємності, пошуки спорідненої душі.

Усім читачам, які закохані у поезію, обожнюють вірші про кохання точно потрібна ця книга. У ній, наче зібрані всі шедеври української літератури, найкращі твори письменників кінця ХІХ та початку ХХІ століття, про щире та ніжне, трепетне почуття. Кожний вірш чуттєвий та пронизливий, неймовірно глибинний та емоційний. Твори різні, із своєю історією. Деякі поезії стануть відкриттям. Якщо маєте пошановувача поезій про кохання, сміливо обирайте у подарунок книгу «Так ніхто не кохав», адже вона точно сподобається.