Панас Якович Рудченко (справжнє ім’я письменника) народився 1 (13) травня 1849 року у місті Миргород, що у Полтавській губернії. На той момент вона належала до Російської імперії. Батько майбутнього письменника був людиною освіченою та працював бухгалтером. Чиновницьку долю було уготовано й для Панаса. Спочатку він навчався в училищі при парафії у рідному місті, згодом — у Гадяцькому. Це був період з дев’яти років до чотирнадцяти. Досягнувши такого, ще досить юного віку, майбутній письменник вже отримав першу посаду у повітовому суді. Трохи згодом він стає помічником бухгалтера у казначействі, де успішно працює протягом багатьох років, поступово піднімаючись до все вищих посад. Цьому сприяли його серйозне та відповідальне ставлення до всього, за що він брався. Проте, як зізнавався сам Панас Якович, ця робота не була йому близькою по духу. У 22 роки він переїздить до Полтави, де й буде мешкати все своє життя.

Хоча ми знаємо Панаса Мирного, як, головним чином, прозаїка та драматурга, але, як не дивно, першим його надрукованим твором став вірш «Україні». Разом з ним у журналі «Правда» 1872 року також було видано оповідання «Лихий попутав». Підписані ці твори були справжнім ім’ям автора. Проте друкувати у той період україномовні твори було досить складно. Російська імперія часто не давала «дихнути» авторам, які писали солов’їною через постійну цензуру. Вихід був один — друкуватися за межами країни. Так декілька творів письменникові вдалося видати у Женеві. У тому числі це була повість «Лихі люди» та відомий на весь світ твір «Хіба ревуть воли, як ясла повні». Адже виданий він був у 1880 році, а могло це статися аж на 5 років раніше — тоді, коли твір було закінчено, але цензуру він, звичайно ж, не пройшов. «Звичайно», бо багато чого в творі схвилювало б владу. Так показ тяжкого життя звичайних людей негативно б відобразився на відношенні до влади. Цей твір Панас Мирний пише разом зі своїм братом — Іваном Біликом. Він був письменником авторитетним і Панас часто дослухався до його думки.
Що стосується ліричних спроб письменника, то їх нараховується до трьох сотень! Але, сам Панас Мирний не вважав себе професіоналом у справах поетичних.

Якщо говорити про письменника як людину, громадянина, то, звичайно, варто відмітити те, що він був патріотом українського народу. Це виявляється не тільки у його творах, а й у життєвій позиції. Він всіляко підтримував революційний визвольний рух, був дуже невдоволений, коли було заборонено вшанування пам’яті Т. Шевченка, виступав на захист жіноцтва і проти утисків прекрасної полонини людства. Хоча його особисте життя, здавалося б, не сприяло такому відношенню до жінок. Адже перша його кохана «допомогла» відчути йому, що таке зрада, промінявши його на солдата, друга його любов буда нерозділеною. Але, певно, так мало трапитися, адже завдяки цим подіям, як вважають критики, була написана повість «Повія». Згодом її було екранізовано.

Дружина у письменника була. Напевно, це й було те кохання, якого варто було трішки почекати. Адже вона обрала нічим непримітного молодого чоловіка, а не багатого нареченого, який мав стати їй чоловіком. Це була Олександра Шейдеман. У щасливому шлюбі вони народили трійко синів. Щоправда, двох із них, уже в дорослому віці їм довелося втратити. Їх забрали війни.
Панас Мирний та Панас Рудченко у своєму житті, ніби виступав двома окремими людьми. Дивовижно, але П. Рудченко зміг зробити кар’єру на державній службі, тоді, як письменник Панас Мирний бунтував проти влади у своїх творах, активно висловлював своє невдоволення. Але, що це одна й та ж людина відомо так і не стало. І це було дуже добре, адже убезпечило автора від поганої долі. Проте не зробило його упізнаваним письменником. Його твори читали й любили, але слави при житті він так і не отримав. Проте літературознавці часто говорять, що він її і не потребував, бо це був автор, який працював заради високої мети — допомогти своїми творами людям. Пройшло багато років після часу їх написання, але їхня актуальність присутня і в сучасному житті. Письменник у своїй реалістично-психологічній прозі зумів створити впізнавані психотипи, до того ж, людей звичайних, простих, спромігся показати людську душу.
Відомий автор не тільки своїми прозовими творами, а й драматургією. Найбільш відомою його драмою є «Лимерівна». Вона навіть була неодноразово поставлена на сцені.
Також Панас Мирний займався перекладацькою діяльність. В основному це були художні твори, написані російською мовою.

Помер письменник 28 січня 1920 року. На його честь названі вулиці в багатьох населених пунктах України, заснована премія імені Панаса Мирного.