Павло Глазовий з’явився на світ у родині трудівника-хлібороба Прокопа Глазового наприкінці літа — 30 серпня 1922-го року у маленькій Новоскелюватці — селі, що на Миколаївщині.

Павла Глазового в Україні та за кордоном знають як:

- українського поета-гумориста;

- сатирика;

- дитячого письменника.

З-під його пера вийшли друком тринадцять сатиричних та гумористичних книжок, вісім дитячих книжечок.

Новомосковська педагогічна школа (Дніпропетровська область) стала першим щаблем до педагогічної освіти та подальшої діяльності для молодого Павла. Диплом цього навчального закладу Павло Глазовий отримав 1940-го року, після чого молодик пішов відбувати службу в армії. Почалася німецько-радянська війна, в якій довелося брати участь і Павлу.

З настанням миру чоловік вирішує знову продовжити навчання і вступає в Криворізький педагогічний інститут, де й знайомиться зі славнозвісним гумористом, сатириком — Остапом Вишнею. Досвідчений літератор відразу побачив талант молодика і взяв його під опіку. Не без його допомоги Павла Глазового переводять на навчання до Києва — в місцевий педагогічний університет імені О. М. Горького (Тепер це Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова). Тут він навчався на філологічному факультеті до 1950-го. Отримавши диплом, у цьому ж році він влаштовується працювати на посаду замісника гол. редактора жур. «Перець», на якій пропрацював довгих 11 років. Потім отримує ту ж саму посаду, але в іншому періодичному виданні — журналі «Мистецтво».

Відійшов у засвіти письменник 29 жовтня 2004 року.

Його могила розташована в м. Київ, на Байковому цвинтарі.

Найвідоміші збірки письменника

«Великі цяці»;

«Карикатури з натури»;

«Смійтеся, друзі, на здоров’я».

1988-го р. зі збіркою «Сміхологія» сатирик став лауреатом премії імені Остапа Вишні — свого наставника.

1996-го року П. Глазовий став Першим лауреатом премії імені П. Сагайдачного.

А також отримав премію ім. Н. Забіли.