Для європейця ісламська цивілізація видається закритою, антигуманною, із суворо регламентованими правилами життя. Посудіть самі: обов’язкова молитва п’ять раз на день, неухильне виконання усіх приписів Корану, жорсткі родинні рамки, велика кількість табу для жінок, священна війна проти невірних (джихад). У тому світі діє патріархальна система цінностей, він наглухо закритий під паранджею, панують ще прадавні закони. Потрапити всередину цієї замкнутої й кастової системи дуже складно. Лише щасливий випадок допоміг норвезькій журналістці потрапити в афганську сім’ю книготорговця Султана Хана, а згодом написати про неї.

Це сталося у 2001 році після повалення радикального ісламістського руху Талібан, коли Осне Саєрстад в якості кореспондента перебувала в Кабулі. У столиці Афганістану журналістка натрапила на книгарню, де і познайомилася із Султаном Ханом. Часті відвідування книжкової крамниці, розмови із посивілим торговцем знань, призвели до задуму написати про родину ханів. За допомогою двох Султанових дітей Лейли та Мансура, які добре володіли англійською, Осне створила літопис цієї нетипової сім’ї. Вона постійно перебувала то з жінками родини, то з чоловіками. Саєрстад брали в ділові поїздки в Пешавар і Лагор, на полювання за Аль-Каїдою, на закупи на базар, у лазню, на весілля, до школи, в Міністерство освіти, у поліцейську дільницю та тюрму. Така незвичайна злитність із родиною султана стала своєрідною перепусткою у внутрішній уклад життя не тільки окремо взятої родини, а й цілого афганського, мусульманського світу.

Хоч Султан Хан і основний персонаж твору, його біографії відведений всього лиш один розділ. Нелегке життя книготорговця – це приклад стійкості й незламності духу. Увесь свій вік інженер за фахом збирав книжки про історію, культуру, релігію Афганістану. Ще у підлітковому віці почав їх продавати, а згодом на своїй батьківщині відкрив власну книгарню. При кожній владі Султан Хан сидів у в’язниці, зібрані ним видання публічно спалювали. Моджахеди посадили його за продаж нелегальних публікацій, комуністи арештували через те, що був буржуа, заробляв гроші за капіталістичною схемою, популяризував літературу ворогів режиму. Та найбільше Султан постраждав від талібів, які не тільки вкотре зруйнували його бізнес, а й завдали багато шкоди афганському мистецтву й культурі.

При владі таліби були п’ять років. Вони встановили ще жорсткіші закони для афганців. 16-ма декретами заборонялися азартні ігри, відтворення будь-яких зображень живих істот, пташині бої, наркоторгівля, нарахування відсотків на позики, обмінні курси та перерахування грошей. Суворі правила наклали табу на музику, британські й американські зачіски, алкоголь, телебачення, комп’ютер тощо. Всіх, хто порушить ці вимоги чекала в’язниця, жорстокі покарання. В окремому зверненні від Талібану жінкам заборонялося виходити без паранджі і супроводу, якщо ж вона ослухається, то буде засуджена ісламським шаріатом й не потрапить до раю.

Основний акцент у книзі поставлений саме на похмурій долі жінок. Слабка стать щоденно марудиться одними й тими ж хатніми обов’язками. Але це ще півбіди. В мусульманському світі жінка собі не належить. З її правами та почуттями ніхто не рахується. Кохання заборонене родовим поняттям честі й муллами. Молоді жінки – це предмет обміну, купівлі. До прикладу, наш герой Султан Хан викладає за свою другу дружину Соню триста кг рису, сто п’ятдесят кг олії, корову, кілька овець і 15 млн афганів (приблизно 500 зелених). А на додачу золоті прикраси, одяг. Якби таке сталося десь в ліберально-демократичній Європі, то феміністки порвали на голові волосся, заклювали б такого бідолагу судовими позовами, затаврували, як «ворога народу». Але в Афганістані є досить поширеною практика, коли батьки вигідно продають своїх дітей іншим сім’ям.

Дрібніші історії в «Кабульському книгарі» пов’язані з членами родини Султана. У них оповідається про побут та релігійні прагнення афганців. Вже згадуваний Мансур прославився у цій книжці небезпечним вояжем до святині Мазарі-Шариф, де знаходилися могила одного з халіфів ісламу Алі. Донька Лейла пробувала порушити батьківські заборони й таємно відвідувала курси англійської мови, хотіла влаштуватися на роботу вчителькою. Показовими є описи весільних обрядів, сцени купання в жіночій лазні, природного ландшафту Афганістану. Оповіді про першу дружину Султана Хана Шаріфу, його найближче сімейне оточення Бібі Гуль, Юнус – це віддзеркалення менталітету й світоглядної палітри різних прошарків афганського суспільства.

«Кабульський книгар» відкриває постталібанський Афганістан. Ця книжка описує жорсткий, всуціль регламентований світ мусульманина, який мусить підкорятися релігійним принципам життя. Від такого ритуалізованого існування потерпає вся родина Султана Хана. У цьому просторі найбільшого приниження зазнає жіноча стать. Осне Саєрстад – не з розряду феміністок, але ключовим у виданні є жіноче питання, яке вона ніяк не намагається вирішити.
ДРУГ ЧИТАЧА (http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/36503/)