Серія кінофрагментів, книжка «УКРИ» про російсько-українську війну в XXI столітті нещодавно потрапила у фокус ЗМІ. 26 січня цього року в день народження Локі (позивний УНСОвця, загиблого активіста Майдану білоруса Михайла Жизневського) визначний прозаїк та кіносценарист Богдан Жолдак одержав від голови київських письменників Володимира Даниленка нагороду «Воїн світла». У 2016 році цю премію вручили вперше з формулюванням «за найкращу прозову книжку, що відстоює свободу, справедливість та людські ідеали». Саме таким надто загальним і розмитим в сучасному світі ціннісним орієнтирам, на думку членів журі, відповідає ця книга з яскравим декором, обсягом більше 200 сторінок і 37 розділами.

«Укри», «укропи» — це ті зневажливі слова, якими кличуть нас російські найманці на Донбасі, але вони водночас стали модними й брендовими, вони в різних варіаціях і формах красуються на футболках, сумках, кепках. Шеврони з цими словами прикрашають кітелі солдат, волонтерів і не тільки. В українців є чудові якості — це вміння перетворювати стріли гніву, образ й інформаційного бруду з боку ворогів на гумор і сміх. Це також і вміння визнавати власні недоліки, реготати над ними й створювати цілі жартівливо-кумедні історії на цьому ґрунті в літературі.

Вся Україна й досі регоче над бурлескно-постмодерною поемою Котляревського «Енеїда», яка з’явилася на зорі дев’ятнадцятого століття. Наші воїни чимось подібні до героїв безсмертного твору Івана Котляревського, до козаків-троянців, адже вони боронять власну землю і її кордони від загарбника, жартуючи зі смертю, дають по зубах окупантам, лугандонівцям (у кінотворі вороги маркуються ще як федерали, підерали, денерати) й потворному російському ведмедю.

Динамічний екшн «УКРИ» Богдана Жолдака — це серія мікроісторій, які або переплітаються одна з одною, вплітаються одна в одну, або є зовсім оригінальними, бойовими, іронічно-жартівлими (люди і на війні залишаються людьми) й, безперечно, кіношними. Снайперша Галя сама знищує сєпарів, підриває ворожі фургони, тероризує фронт, дає бій підрозділу снайперів. Ця Галя з позивним «Чупакабра» разом із керівником спецпризначенців Мічуріним виконують секретне завдання: під виглядом літніх мешканців із того боку завозять дрова з вибухівкою на ворожий блокпост і підривають його. Врешті фронт і війна поєднали двох бійців, і весільним подарунком для них став іменний бетеер та дитина-сирота, юний винахідник на ім’я Кирилко, дім якого розбомбили, і на знак помсти хлопець із рогатки знищує гвинтокрил.

Автор майстерно закручує сюжет, робить його мобільним та стрімким, сконденсовує цілі великі життєві розповіді в маленькі кінооповідки, котрі захоплюють дух та повертають віру в перемогу, попри П’яту колону Кремля й злощасні Мінські угоди. Це все на фоні природної мови героїв, без купюр та пригладжувань, так, що деякі натуралістичні моменти цілком уписуються в контекст війни та самої ситуації.

Трапляються в книзі історії в дусі котляревщини. Колишній браконьєр і зек на прізвисько Звіробій проникає в табір донських «казачків» і краде в них усю рибу. Двоє бандерівців із ПС захоплюють стару й самотню бабцю-зомбі, начинену кісєльовською пропагандою. Мертві ворони, налякані й омертвлені нашими дронами, сполохали кадировців і лугандонів: вони масово повтікали зі своїх позицій. За допомогою китайської машинки на радіоуправлінні психолог Жора знешкоджує конвертаційний центр металобрухту, а в іншому епізоді викриває дивного сільського вчителя фізики, котрий працює на ворожу розвідку.

Богдан Жолдак нестандартно підходить до теми війни. У нього нема документальних образів, нема пафосного обожнення персонажів АТО, зрештою, він показує простих людей із героїчним зачином, генетично породженим козацтвом і оспіваним, зокрема, і в кіноромані, бойовій прозі XXI cтоліття, в «УКРАх».

ДРУГ ЧИТАЧА (http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/review/44373/)