Всі ми мріємо покинути буденні справи і поринути у світ пригод, у мандри чужою країною. Роман Лоренса Стерна «Сентиментальна подорож по Франції та Італії» вже з самої назви приковує увагу читача і відразу виникає  бажання поринути з героєм у мандрівку. Але подорож, очима Йорика – це скоріше споглядання. Ми не побачимо типових для пригодницьких романів описаних пейзажів чи звичаїв народу. Герой називає себе «сентиментальним» і є цілком правим, адже весь опис його подорожі це враження і переживання.

        У своєму автобіографічному та, нажаль, недописаному романі,

Стерн залучає читача до подорожі вже з першої сторінки. Неможливо не помітити стиль викладу тексту—відразу  бачимо,  що кожна нова глава роману схожа на буденні нотатки, які ми звикли робити щодня. Цей стиль написання допомагає читачу уявити, що ніби всі події відбуваються або щойно закінчились поряд з тобою і Йорик, ледь закінчивши записувати нотатку, продовжує мандрувати країною. Записки є маленькими, написаними мить назад не вагаючи ані хвилини, адже чим більше проходить часу з моменту дії, тим більше може з’явитися уявного і надуманого в оповіді, а мандрівнику Йорику це не потрібно.

         Саме Стерна приписують до засновників сентименталізму як літературного жанру. Роман «Сентиментальна подорож…» став кульмінацією у розвитку англійського сентименталізму і став одним іх символів перехідної епохи. У творі  автор протиставляє сентименталізм раціоналізму просвітництва. Особистість для Стерна стає цікавою вже не тільки з боку соціуму, його цікавить індивідуальні внутрішні переживання.

 Герой дивиться на світ на диво сентиментально і не приховує цього. Його роздуми, вигуки і вчинки—це все підлягає самоаналізу. Він задумується над кожною деталлю: чи то монах, якому не знав, чи давати милостиню, чи то шпак, якого він не зміг випустити на волю , а його клітку ототожнив з Бастилією. Однак, поміж загальної іронії, Йорик—це архетип. В той чи інший час будь-яка людина вчинила так само як і він в своїх життєвих епізодах. Тому це одна із причин, чому вже декілька століть роман не втрачає своєї актуальності.

         Загалом, книга зацікавила мене іронічністю, тонким гумором та  легкістю. За великим рахунком, роман починається і закінчується на півслові.  Точніше сказати,  закінчується на обірваній фразі і читачу залишається лише здогадуватися про пригоди Йорика, які сталися б з ним в Італії. Можу сказати, що упродовж всього роману мене не полишала посмішка, адже історії дійсно сентиментального Йорика з його чуттєвістю і іронічністю не можуть лишити читача байдужим.