Сергій Ухачевський. Легенди нескореної зими. Роман / Ілюстрації: Олег Кіналь — Львів: Кальварія, 2016. — 224 с.

«Золотий письменник України» Сергій Ухачевський написав жорстку й відверту розповідь про Майдан. Настільки жорстоку й вбивчу правду, що від неї стигне кров у жилах, мурахи бігають по шкірі й душа ховається у п’яти. Криваві сцени вбивств майданівців, цинічні ігри політиків та бізнесменів, безчинства тітушок з одного боку, а з іншого — самовіддана боротьба інсургентів (повстанців) проти режиму Януковича і його кліки, яка призвела до передумов народження модерної нації.

Добро і зло змагаються в романі Сергія Ухачевського. Сите, розгнуздане, розбещене, зажерливе, хитре, грошолюбне зло у вигляді бізнесмена-наркомана Єгора, Логопеда і Мопеда з «Оплоту», регіоналів, коменданта антимайдану Зінченко, Путіна, Янека, Азарова. Йому протистоїть добро — повстанці Бача, Морпєх, Борька, Дід, які живуть у великому наметі під стелою на Майдані і належать до взводу «А», їм допомагають депутат Жалій, француженка Галя і тисячі й мільйони українців. Окрім морального аспекту є інші. На Майдані європейці перемогли азіатів, цивілізація здолала варварство, українці встали з колін і відчули себе вільними людьми од московського ярма. Хоч боротьба триває, і в романі Сергій Ухачевський чітко показує, що переможці дуже легко стають на ворожий бік та влаштовують контрреволюційні заколоти.

Хоча про Майдан і АТО зараз не пише хіба лінивий письменник. Ринок буквально заполонили художні, документальні, ілюстративні та видання. Кожен автор подає свою версію розвитку подій, претендує на унікальність вислову, шукає якби ще розгорнути тему, аби привернути увагу мас-медіа та громадськості. Чого більше, таланту чи популізму, банального видавничого замовлення чи справжнього патріотизму, одноденності чи глибинної аналітики у цих книжках вирішить час та історія. Попит на «постмайданівську» літературу говорить лиш про одне: читачам цікаво дізнатися, що ж насправді там відбулося, хто у цьому винен і коли нарешті покарають злочинців, які пролили українську кров у 2013-2014-ому роках. Щодо останнього питання, то воно лежить у чисто політичній площині, його вирішення гальмується п’ятою колоною Кремля.

«Легенди нескореної зими» особливий роман. Для автора легендами є прості будівничі Революції Гідності, а не канонізовані герої. Вони не вміють гарно розмовляти й поводитися, повсякчас матюкаться і говорять суржиком, з їхніх вуст зринає брутальна лексика, в чомусь герої незграбні й карикатурні. Але вони вміють битися кулаками й стріляти з автоматів, воювати і перемагати. Письменник сфокусувався не на пафосній ідеології і не на спекулятивних міркуваннях про Майдан, а на внутрішньому перебігу революційної боротьби, у якій сам брав активну участь. Зосередив увагу на динамічному сюжеті, котрий має широку географію: дія відбувається не тільки в Україні, а і у Відні й Парижі та Росії. Сергій Ухачевський дуже хитро вплітає одні контексти в інші, створює конспірологічну інтригу навколо чужих та своїх на Майдані.

В початках цієї книжки автор і видавець просять вибачення за матюки. Наводять цитату з роману Ярослава Гашека «Пригоди бравого солдата Швейка»: «Життя — це не школа витонченої поведінки. Кожен говорить так, як уміє… А цей роман — ані підручник салонних манер, ані науковий трактат про те, яких слів прийнято вживати у товаристві. Це — історичний малюнок певної доби». Окрім матюків, герої роману мовлять ламаною російською, суржиком, українською. Ці діалоги справді ріжуть вуха, змушують червоніти тонкий інтелігентний слух, а інколи й здригатися від вимовленого героями по різні боки барикад. Але сама тема й контекст вимагають не просто матів, а нової мови, понять й лексики. І потрібно віддати автору належне, він розтлумачує усі майданівські слова, скрупульозно у виносках пояснює кожну лексему. Це не тільки суто технічний момент в романі, а і спроба створити новий словник, який народила Революція Гідності.

У книжці 6 основних частин, у яких є розділи (загальна кількість — 33). Початок кожного розділу прикрашає цитата великих (Еріх Марія Ремарк, Альфред де Мюссе) і не дуже великих людей про війну, смерть, братерство. Найбільше закарбовуються в пам’яті слова українського письменника Олександра Довженка, які яскраво характеризують і персонажів роману Сергія Ухачевського, і реальних героїв Майдану: «То були люди, яких ніщо в світі не могло вже спинити, ні обеззброїти, ні втихомирити. Молоді юнаки, підлітки, й старі батьки, і навіть дівчата, котрим у століттях не снилось ніколи таке життя, творили в загонах сувору помсту народу» («Україна в огні»).

Очевидець та безпосередній учасник подій завжди викликає довіру, його словам можна безапеляційно вірити, у його щирості можна не сумніватися. Роман Сергія Ухачевського «Легенди нескореної зими» — щира й правдива історія про Майдан, жорстка та реалістична оповідь про боротьбу, яку українці ведуть, щоб вижити й видушити із себе рабську кров, і стати нарешті вільними людьми.

ДРУГ ЧИТАЧА (http://vsiknygy.net.ua/shcho_pochytaty/47696/)