50 цигарок на честь Єлени

Анотація книги обіцяє нам нещасливу історію Олівера Радмана і судячи з неї, я очікувала розвитку саме цієї лінії. Але в книзі ми знайомимося з історіями декількох героїв, окрім Олівера: Віктора, Грети і Магдалени.

Олівер - переживає втрату сестри-близнючки, якій навіки 25 років. Його влаштовує самотність, він ненавидить жінок, оскільки вони живі, а сестри немає, життя для нього втратило сенс…

Грета - страждає через нестачу батьківської любові, невдалий шлюб, зраду чоловіка, страх стати мамою…

Віктор - чоловік, який боїться  лягати спати і засинати з кимось поряд через дитячу травму…

Магдалена - оговтується від злочину чоловіка, який грабував обмінники, тому потрапив до вʼязниці. А їй з дітьми доводиться тяжко…

Всі ці історії обʼєднує одне - особиста трагедія, страх, біль, зневіра, недовіра, небажання спілкуватися, змінювати своє життя, заводити стосунки.

Книга мені зайшла важко, я її не зрозуміла, герої не викликали у мене емоцій. Вона видалася якоюсь депресивною, похмурою, монотонною. Весь час герої страждають, щось собі думають, міркують, картають себе, ображаються на  інших, все у них погано і вони не хочуть щось робити, щоб покращити ситуацію… А під кінець раз - і всі отримали якесь прозріння, з якогось дива вирішили змінити своє життя…

Я так і не зрозуміла яким чином Олівер вплинув на життя інших персонажів. Адже дійсно, герої бачилися мельком, навіть обличчя не запамʼятали і не розмовляли.

А ці 50 цигарок, які Олівер курив на честь дня народження, яке могло бути у них з Єлен, як присвята сестрі… Для мене не зрозуміла їхня роль, ну скупив  він їх, і що? Як він цим вшанував памʼять? Що змінилося, чи стало легше? Не краще  було б зробити щось корисне, таке, що любила сестра, чи сходити в якесь її улюблене місце…

Книга підійде для тих, хто любить роздуми, внутрішні монологи. Мені не зайшла, можливо  не мій жанр. Тож читайте, і діліться своїми враженнями.