Найперші асоціації, які викликає у мене назва книги - то це історія про зраду, як не як, але посил на біблійну алюзію про найбільшу зраду людства, ціна якої тридцять срібняків, беззаперечна.  Арчибальд Дж. Кронін навдивовижу тонко відчував природу людини, а щоразу читаючи його книги, відчуваю величезний захват від його письменницької майстерністі.

Тож, в центрі роману історія чоловіка, який свій талановитий і благородний дар лікаря обміняв на славу, кар'єру, високе матеріальне становище. Девід Моррісон відрікається від моральних чеснот, таким чином зраджує передусім собі, своєму покликанню бути лікарем. Зрада духовна як метафора до назви твору, зрада фізична близьких йому людей, тому Девід у мене викликає лише асоціацію із трухнявим деревом, яке зовні непримітне, а зі середини якого роз'їдають шкідники.

Його історія життя хитро заплутана, але впродовж всього часу читання книги, мене не полишало відчуття: чи покається у своїх гріхах головний герой, невже його зрада на шальці терезів буде різноцінною зраді найбільшому зраднику Юді, і чи не буде рівнноцінною відплата за всі погріхи, що спричинив Девід. Таким чином, від читання цієї книги, в мене сформувався єдиний висновок: єдене дерево - це кінцевий шлях, який очікує на подібних зрадників.