Баба Параска і баба Палажка

Імена цих двох бабусь стали прикладом чвар між сусідками, причому чвар, висмоктаних з пальця, коли люди сваряться, бо треба сваритися. Повість складається з двох частин: у першій оповідачем є баба Параска, в другій - баба Палажка. Вони сусідки, проте жити в мирі не можуть і постійно сваряться на побутовому ґрунті, часто переходячи на особистості й згадуючи власних чоловіків. Узагалі весь колорит повісті не в сюжеті, а в мові героїнь, в їхніх емоційних репліках та «побажаннях». Частину ситуацій може зрозуміти людина, яка проживає в сільській місцевості, тому мені деякі епізоди були не дуже зрозумілими. Та й взагалі: для чого сусіди сваряться, коли треба жити в мирі й допомагати одне одному? А тут баби прагнуть побити одна одну, десь підставити, підкласти свиню, й дуже Параска була невдоволена, коли довелося з Палажкою породичатися. Прикметно, що родичі бабусь не дуже підтримують їхні сварки, живучи своїм життям. Тож дійсно виходить, що сенс буття баби Параски - то насміятися з баби Палажки, так само як і в іншої баби сенсом буття є помститися Парасці за щось. Я особисто їх не дуже розрізнила, хоч Параска й мала одного залицяльника Омелька, а в Палажки в молоді роки було їх чимало, навіть син-байстрюк, та і Соловейко знав, коло брав у дружини. Ще Палажка любить на Великдень по святих місцях ходити й гріхи замолювати. Тобто баби нібито різні за бекграундом, а насправді є однаковими.