Автор — Іван Федорович Драч.

Дата створення — 1962-ий рік.

За напрямом належить до авангардизму.

За течією — до символізму.

За літературним родом — до ліро-епосу.

За жанром — модерна балада.

За видом лірики — філософська.

Тема — поява на світ творчої людини, літератора.

Ідея — автор має бути наділений прагненням до високого в поетичному мистецтві, тримаючись корінням за рідний ґрунт, національну творчість.

Провідним мотивом є уміння помічати красу серед звичної буденності.

Розмір вірша — верлібр.

Будова поезії — астрофічна.

Римування відсутнє.

Майбутній митець Іваном Драчем подається у вигляді бешкетливого хлопчиська-соняшника. Жартівливість міркувань автора подібна до «Моєї автобіографії» Остапа Вишні.

художніми засобами:
епітет;
метафора;
риторичне звертання;
риторичне запитання;
персоніфікація;
гіпербола;
повтор;
алегорія.

Автором був використаний мотив фольклорного походження — перевтілення.

Балада про соняшник — образи та символи
Алегоричні образи соняшник та сонце — це поет та поезія.

Образність є різноплановою, оскільки автор зумів поєднати метафоричні та реальні образи. «Балада про соняшник» — це розгорнута метафора, в якій прості звичні образи, такі як груша, пісок, наповнені глибшим звучанням.

Олюднена природа:
Сонце. Світило є символом поезії, джерела натхнення та відродження. Сонце перед читачем постає вбране в червону сорочку та із транспортом — велосипедом.

Соняшник символізує митця-поета. Цей образ показує людину, яка щойно відкрила для себе першоджерело поетичного мистецтва — сонце. В описі сонця ми бачимо пустотливого молодого хлопця. Він бігав, намагаючись обігнати вітер, любив купатися в річці, стріляти рогаткою по горобцях.

Образи природи:
горобці,
небо (духовність),
хмари (перешкоди на шляху до духовності).
Образи, виражені предметами та явищами:
велосипед,
млин,
сорочка червоного кольору (символізує музу).

Сюжет «Балада про соняшник»
Жив-був собі на світі звичайнісінький хлопчик-соняшник, який своєю поведінкою вельми таки нагадував людських дітлахів — і з вітром бігав хто швидше, й по горобцях любив постріляти рогаткою, і грушами-гнилицями поласувати прямо з дерева. Лишень тілом він був зовсім іншим, воно в нього було шорстким та зеленим. Одного разу, скупавшись, він підстрибував на одній нозі, аби вилилася вода, що потрапила у вухо, і побачив, що біля нього їде сонце на велосипеді, вбране у червону сорочку. Він із німим захопленням дивився на сонце й почав його просити, аби воно поділилося з ним велосипедом,чи хоча б покатало на рамі.

«Балада про соняшник»: ознаки та особливості.
Автор не використовує усталену атрибутику: легендарно-історичного, героїчного або фантастичного напряму.
Художній світ розширений у його просторових координатах.
Поєднання побутової конкретики, універсальності та життєвої величі в єдине ціле.

Композиційна будова «Балади про соняшник»
Поезію можна умовно розділити на 2 частини:
притчову (опис життя хлоп’яти-соняшника);
роз’яснювальну (автор розтлумачує, що сонце — це поезія, а соняшник — митець-початківець).
Балада в авторстві Івана Драча модернізована, оскілки він відкинув всі її жанрові особливості, за винятком оригінальної ситуації. Поетом не було використано ні елементу таємничості, ні легендарної атрибутики, також відсутній героїчний зміст, історичний колорит.