Балканський розпад, 30 років параної та детектив, який помер не народившись

Читаючи захоплені відгуки на «Червону воду», постійно натрапляєш на зручний маркер «балканський нуар» і порівняння зі скандинавськими трилерами. Але давайте відверто: якщо ви берете цю цеглину в надії на хвацьке, пружне розслідування, вас чекає жорстоке розчарування. 1989 рік, невелике село в Далмації. Сімнадцятирічна Сільва йде на місцеве свято і розчиняється в повітрі. Далі Павичич пропонує не поліцейський процедурал, а тридцять (!) років виснажливих пошуків на тлі розпаду Югославії, кривавої війни та дикого переходу до капіталізму. Автор бере класичний детективний гачок і цинічно використовує його, щоб змусити нас дивитися, як одна нерозв'язана загадка повільно, мов кислота, роз'їдає цілу родину.

Головний фокус тут - не пошук маніяка, а анатомія психологічного розпаду. Брат-близнюк Мате, який буквально приносить своє життя в жертву марним пошукам; мати, яка роками відмовляється вірити в найгірше; поліцейський Горкі, якого система просто випльовує через зміну політичного вітру. Далмація тут - це повноцінний, живий персонаж. Ми бачимо, як за три десятиліття рибальське містечко мутує від соціалістичного спокою до бездушного, пластикового туристичного конвеєра. Це глибока, болюча соціальна драма, яка б'є значно сильніше за будь-який дешевий екшен.

А от кримінальна лінія тут - це знущання над фанатами класичного жанру. Поліція працює відверто погано (і це м'яко кажучи), розслідування постійно буксує, докази губляться, а війна взагалі списує всі гріхи. Інтрига рухається вперед не завдяки геніальній дедукції, а виключно через випадкові зустрічі чи збіги обставин через десятки років.
Книга важка і безпросвітна, як бетонна плита. Тут немає катарсису чи відчуття справедливості. Всі персонажі з кожним роком стають лише більш розбитими та самотніми. Дочитавши до кінця, хочеться не радіти розгадці, а піти і мовчки дивитися в стіну.
Павичич настільки зациклений на бажанні показати глобальну трансформацію Хорватії, що періодично взагалі забуває про зниклу дівчину. Текст відверто провисає під вагою детальних, тягучих описів приватизації місцевих заводів, корупційних схем будівництва готелів та політичних чвар. Місцями здається, що читаєш економічний довідник перехідного періоду Балкан, а не художній роман.  От точно "виключно для службового користування" на кафедрі Всесвітньої історії у вузі.