Байки на всі часи

Напевно, життєва мудрість все-таки приходить з досвідом, і вік тут ні до чого. У школі нам у приклад ставили байку «Бджола і Шершень», в якій найкраще обіграно ідею сродної праці, тобто праці за покликанням, хай навіть вона не приносить значних матеріальних дивідендів. Та й Бджолу було зображено як працелюбну, а Шершня - як ледаря, халявщика. У часи панування капіталізму з бджіл часто сміються: взяти хоча б вчителів, які мають найнижчі зарплати, проте щодня невтомно трудяться задля розвитку дітей, бо це є їхнє покликання. Людина щаслива, коли вона займає в системі своє місце. Свого часу великий Конфуцій казав: «Хай батько буде батько, син - сином, чиновник - чиновником». Коли ж випадкові люди приходять не на свої посади, відбувається хаос. А що сталося б, якби бджола перестала виготовляти мед? Що тоді робив би шершень? Коли б зникли хірурги та вчителі? 
І ще у кожній байці Сковороди є сила - мораль. Інколи вона може бути більшою за обсягом за основний текст, як у вказаній вище байці. Сподобалася мені також байка «Щука і Рак», в якій філософ робить висновок про те, що розумній людині будь-де добре, бо вона робить місце перебування кращим, а дурний шукатиме безліч аргументів, чому йому зле. Свого роду це теж інтерпретація ідеї сродної праці, бо людина розумна завжди працює над собою та вдосконалюється, а ледар часто є дурним. 
Це байки на щодень. Вони є вічними. Читаєш їх зараз - і по-новому дивишся на деяких своїх знайомих, які обрали шлях шершнів і щук. Та скоро вони будуть сварити бджіл та раків у тому, що самі  прожили беззмістовне життя в пошуках халяви.