Безнадійний "глухар"

Це третя книга із серії про детективку Еріку Фостер, але її можна читати окремо, і тут рівень саспенсу викручений на максимум.
Отож, що до чого? Копи отримують наводку і шукають на дні закинутого затопленого кар'єру велику партію наркотиків. Наркоту вони дійсно знаходять, але бонусом дайвери витягують із мулу ще й дитячий скелет. Виявляється, це рештки семирічної Джессіки Коллінз, яка безслідно зникла аж 26 років тому. Тоді ця справа підняла на вуха всю Британію, тупо зруйнувала кар'єру головної слідчої і рознесла вщент сім'ю самої дівчинки. Еріка Фостер береться за цей безнадійний «глухар». Але чим глибше вона копає, тим більше бруду спливає на поверхню: мутні родичі, які щось недоговорюють, старі поліцейські пройоби і впливові люди, які дуже хочуть, щоб ця таємниця назавжди залишилася на дні кар'єру.

Розслідувати злочин 26-річної давності - це тобі не по гарячих слідах за маніяком бігати. Свідки вже половину забули або померли, докази згнили у воді, а старі поліцейські звіти виявляються тупо фількіною грамотою. Еріці доводиться розвалювати цю справу на чистій впертості та інтуїції, перебираючи тонни старого мотлоху.
Сама ж Еріка Фостер - це не пафосний геній у дорогому пальті. Вона жорстка, травмована і максимально проблемна для свого начальства. Вона регулярно кладе болт на субординацію та правила, якщо бачить, що бюрократія гальмує слідство. Її флекс - це йти напролом і кидати виклик системі, і за цим дуже драйвово спостерігати.
Сім'я зниклої дівчинки — це просто збірка ред-флагів. Бриндза дуже круто показує психологію травми: як трагедія не зближує родичів, а тупо перетворює їх на параноїків зі своїми брудними секретами. Розплутувати цей клубок багаторічної брехні та лицемірства - чистий інтелектуальний кайф.

Ця книга - це похмурий, реалістичний і дуже динамічний поліцейський процедурал, який засмоктує, як той самий мул на дні кар'єру. Пірнаєм, бро?