Біґ-Сур

«Біґ-Сур» — не сповідь і не щоденник, хоча містить ознаки. Керуак тут уже не той невтомний мандрівник, який колись писав на одному подиху. У центрі роману процес розпаду внутрішнього ритму. Автор показує, як найширші горизонти можуть здаватися замкнутими, якщо ти більше не тримаєшся купи. Це історія про людину, що намагається жити поруч із природою без чужого шуму. Океан у книжці звучить як співрозмовник, такий важкий і правдивий. Стиль Керуака в «Біґ-Сурі» стає ламаним. Його фрази ніби блукають берегом, натикаючись на каміння думок. В цьому хаотичному ритмі кожен абзац нагадує короткий спалах свідомості.