"Будинок тіней"(Меделін Ру)

"Коли у пошуках кращого життя, стаєш покоївкою у дивному готелі, де усі гості залишаються назавжди..."-ця узагальнена теза дуже інтригує до прочитання та вцілому охарактеризовує творчість Меделін Ру. Це вже друга за рахунком серія книг, з якими я мала можливість ознайомитися, щоразу впізнаючи її стиль:химерні будинки, персонажі, котрі несуть за собою таємниці минулого та проживають травматичні періоди правдивості з елементами легкої фантастики. Однак, книга "Будинок тіней" не схожа на історії з "Притулку", це самостійний роман. 

За вікном 19 століття, стара Англія, 12-річна Луїза Діттон втікає з закритого пенсіону для дівчат у пошуках життя, де не треба буде підлаштовуватися під чиїсь правила. Вона вимушена жебракувати та красти їжу. Так, під час одного з днів, коли її мало не зловила поліція, дівчинка зустрічає стару жінку, котра пропонує їй роботу покоївки у готелі, щоправда він знаходиться за високими скелями і дістатися до нього не так легко, але вона погоджується, розуміючи, що після втечі назад додому її не приймуть. Потрапивши до будівлі готелю усе здається фантастично дивним, наче не живим, більшість робітників є теж дітьми, навіть молодшими за неї, мешкають у кімнатах лише багатії, котрі чомусь занадто часто відходять у вічність саме у цих стінах, а директор готелю рідко виходить зі свого кабінету, приділяючи увагу лише своєму екзотичному хобі- колекціонуванню птахів. Назва місця- Холодний Чертополох. Луїза розуміє, що знову потрапила у якусь халепу, намається розібратися, що це за місце та чому жоден з робітників не може та не хоче його покинути. Кульмінацією книги є момент, де дівчина потрапляє до зачиненої бібліотеки та знаходить стародавню книгу у якій чомусь написане її ім'я. З цього і починається довге пізнання правди про минуле її родини. Виходить Луїза опинилася у цьому готелі не просто за збігом обставин? Що значить алегорія гістя, котрий залишається назавжди? 

У книзі загадкова, навіть туманна атмосфера, здається, що готель закритий від реального світу якимось "куполом", а темрява поглинає його з кожним днем дедалі більше. Хоча роман має багато протирічь, котрі самій авторці певно здаються абсолютно прийнятними. Впродовж усієї історії вона забуває, що її головна героїня це ще маленька дівчинка, котра виконує важку роботу, має приховані відносини з 19-річним парубком та постає перед складним вибором свого майбутнього. Можливо, для Англії тих часів це було звичним...Однак, не буду приховувати, що останні розділи книги, де їй доводиться зробити вибір між двома хлопцями, котрі їй подобаються, але мають абсолютно різні статуси та долі, було захопливо читати. В них Луїза постає досить мудрою, емпатичною панною, котра готова принести себе "в жертву" заради щирого кохання(принаймні їй воно таким здавалось). Вона не вагаючись йде на доповленність та остаточно стає жителькою будинку для "загублених дух". Але інша частина книги для мене видалася нудною, навіть, складною, я часто бачила нелогічність вчинків героїв, котрі доходили просто до елементарних. Можливо, тому що я не є любителькою фентезі книг, але хотілося почитати від Меделін Ру трилер, її ж книга це швидше купка подій, які не вкладаються в голові. Як підліткова література, може гарний варіант, але як книга для свідомого читання, напевно ні, бо навіть сама Луїза, як персонаж, не припала до душі(.