Царівна

Якщо порівнювати дві повісті Ольги Кобилянської - «Людина» і «Царівна», я б обрала другу, але лише з мистецького боку. По суті, піднято проблему емансипації жінки, права на здобуття жінками вищої освіти, на гідну оплату праці. Події розгортаються наприкінці 19 століття на Буковині. Це був час перебування у складі Австро-Угорщини. Подібні лінії ми бачимо і в популярному романі «Маленькі жінки» про Америку, де Джо бореться за право бути письменницею. Наталка, вона ж Царівна, теж мріє про літературну діяльність. Так само в «Царівні» Кобилянська «опускає» чоловіків, які піддаються картярству, багато пʼють та не завжди вірні, в той час як головна героїня цілеспрямована та принципова, і її обурює, як Василь, до якого вона мала почуття, не має стійкої життєвої позиції. Цікаво, що «Царівну» написано від першої особи, у формі щоденника, хоча є вкраплення діалогів, через які ми й дізнаємося про незвичність Наталки, її несприйняття молоддю та інтерес до її особистості з боку старшого покоління (з вуст тітки Павлини). Непросто було в ті часи жінкам доводити своє право на рівноправʼя. Особливо коли навколо тебе були прихильниці патріархальних основ суспільства, як тітка Павлина. Зауважте, що це не стільки чоловіки у творах обурені поведінкою Олени чи Наталки, а матір та тітка. Мені ж здалося, нібито пані Ольга трансформується у своїх героїнь та проголошує їхніми вустами свою життєву позицію. А ще мені запамʼяталася екранізація на початку 1990-х, коли акторка Вікторія Малекторович тонко передала характер Наталки.