«Чого являєшся мені у сні?», аналіз

5
Середня: 5 (1 оцінок)

Вірш І. Франка «Чого являєшся мені у сні?» — прекрасна ода коханню, яку знає кожен школяр, адже за шкільною програмою він вивчається напам’ять. Та не тільки молодому поколінню, за необхідності відомі ці рядки, а й тисячам (якщо не мільйонам) людей старшого покоління, адже автор зумів напрочуд тонко виразити свої емоції, викликані нерозділеним почуттям, зобразити свою любов і жорстокою, і, водночас, невинною, і такою необхідною для нього, як ковток води у спекотній літній день. Кожен, хто читає ці рядки згадує щось своє і впізнає в образі ліричного героя себе. Вірш «Чого являєшся мені у сні?» неодмінно викликає емоцію, а це в художніх творах найцінніше.

Написав І. Франко цю поезію, згадуючи ще не стертий із серця остаточно біль, викликаний нерозділеним почуттям до Ольги Рошкевич, до якої він вперше в житті відчув палку любов.

Поезія входить до славнозвісної збірочки «Зів’яле листя», а якщо говорити точніше, то до «Другого жмутка».

Написаний вірш у 1896 році. Згодом він був покладений на музику. Вперше поезія стала романсом, завдяки К. Данькевичу. А на сьогодні пісня зазвучала у новому виконанні відомого українського співака Віталія Козловського. Друге дихання їй подарував композитор Олександр Яшин.

Жанр: ліричний вірш.
Тематичний різновид: інтимна лірика.
Мотиви: невзаємна любов, сон в сенсі втечі від реальних подій.
Система віршування: силабо-тонічна.
Віршовий розмір: чотиристопний ямб.
Римування: паралельне.
Тема: зображення за допомогою художнього слова переживань та внутрішнього світу людини, що невзаємно, але сильно та палко кохає.
Ідея: кохання — найпрекрасніше на світі почуття і його варто відчувати, навіть, коли на нього немає відповіді, адже воно того варте.

Художні засоби
У тексті твору використовується велика кількість тропів: епітет («зарево червоне», «дива золотого»), порівняння («серце… неначе перла у болоті»), метафора («ти серце надірвала», «вирвала ридання голосні»), синекдоха, анафора, а також риторичне заперечення, що переходить у риторичне звертання.
Тонке і влучне використання автором художніх прийомів та засобів сприяє усвідомленню глибини любовного почуття та переживання ліричного героя.

Художній аналіз
Життя ліричного героя у вірші зображене у декількох площинах: реальній та вигаданій. Адже нерозділене кохання, як ми розуміємо, дійсно присутнє, але відтворюється воно у поєднанні зі сновидінням. Ліричний герой уявляє кохану, що ніби-то стоїть перед ним і звертається до неї. Для нього вона ідеальна, але деякою мірою жорстока по відношенню до нього, адже не відповідає на його світле та щире почуття. Про це чітко говорять слова про образ коханої: «німі уста», а очі — «криниці дно студене». Але наприкінці поезії закоханий усвідомлює, що викреслити зі свого серця кохання всього життя не так просто і чи зможе він без нього жити —невідомого. Тож закликає дівчину з’являтися до нього, хоча б у сні.

Звичайно, що людина, яка не кохала і не мала подібного досвіду не могла написати так щиро та майстерно, так, аби кожен у цьому вірші міг впізнати самого себе. Тож І. Франко зумів виконати свою важливу місію — цією поезією нагадувати читачам сотнями років про красу, велич та необхідність кохання для кожної людини.

Вподобати:
+1
0
-1