Я обожнюю історії, де фінал залишає гіркуватий післясмак. Мені подобається, коли протагоністу не вдається досягнути поставлених цілей та зупинити антагоніста. Подібні твори завжди в тренді та змушують їх обговорювати. Але це не стосується книги Шарі Лапени "Тут всі брешуть". Це один із тих самих випадків, коли умовне зло не лише непокаране, але й отримує майже всі почесті (славу, увагу, популярність).

Сюжет розвивається в невеличкому місті Стенгоуп. Вільям повертається додому раніше зазначеного часу. він зустрічає доньку Ейвері. Між ними відбувається сутичка, а через кілька годин його доньку оголошують без вісти зниклою. Два детективи беруться за справу - Ґаллі і Бледсо. Однак розслідування серйозно ускладнилось. Почали спливати темні сторони сімейства Вулерів. А згодом потенційних підозрюваних стає ще більше. Чи вдасться вияснити всю правду детективам?

Персонажі книги не надто складні чи об'ємні. Фактично, вони представляють собою архетипи персонажів - ідеальний чоловік, що приховує від дружини зраду, любляча мати, яка потроху божеволіє, типові сусіди, які теж приховують свої скелети в шафі. серед всіх цих персонажів виділити варто лише Ейвері. Ось тут авторка дійсно постаралась. В неї вийшло продемонструвати цікавого герої історії, що має кілька, будемо говорити, масок.

Загалом, книга до 200 сторінки повільно натягує сюжет, робить його заплутаним та складним. Тобі здається, що в кожного є мотив, кожний міг викрасти дівчинку. Чи то від страху, що вона розповість про розбещення, чи то насолити батьку, чи то зробити боляче іншим... Але вся ця неймовірна історія миттєво перетворюється в Шоу Трумана.

Увага, далі буде ключовий спойлер книги! 

Як же сильно в мене бомбануло від кульмінаційної частини історії. Для розуміння, Ейвері нікуди не зникала, вона ховалась в будинку однієї з працівниць лікарні. Дівчина - психопатка без будь-якої емпатії. Коли батько її вдарив під час сварки, дівчинка вирішила йому помститися. Це її головна мотивація - змусити батька страждати. Ейвері маніпуляторка, жорстока та егоїстична тварюка, якій начхати на інших. Їй все одно, що її сім'я розвалилась, наплювати на старшого брата Майкла, її не хвилює, що кілька хлопців, в якими вона ніколи особливо тісно не спілкувалися, опинилися в списку підозрюваних..

Також дуже сильно вибісила кінцівка. Цій малолітній паскуді все зійшло з рук. Як же сильно в мене бомбило, коли Ейвері не лише підлаштувала весь цирк із зникненням, але й спромоглась досягнути слави, популярності, коли зуміла вибратися із підвалу Меріон. Я розумію, що на останніх сторінках її брехню почали розколювати.. Але авторка історію закінчила якраз на цьому місці, і читачеві приходиться лише здогадуватися.

Книга безумовно знаходиться в списку хороших. Кльовий детектив з елементами трилеру крутить вертить думками читача як того бажає. Але все це виключно до введення в сюжет Ейвері, як маніпуляторки, що з підвалу будинку Меріон намагалась нанести більше шкоди батьку.