Чорна комедія в корсетах

Коротше, бро, якщо ти шукав щось у дусі «Відчайдушних домогосподарок», але в сетингу елітного англійського пансіону 1890-х років, то «Скандальне сестринство з Приквіллов-роуд» - це просто розрив шаблонів. Джулія Беррі створила такий собі вікторіанський комедійний детектив, де чорний гумор змішаний із дівочою солідарністю в максимально гримучий коктейль.

Кароче, існує така собі закрита школу для шляхетних дівчат, де панує залізна дисципліна. І от сім учениць під час вечері стають свідками того, як їхня сувора директорка та її неприємний брат раптово... відкидають копита прямо за столом. Що зробили б нормальні люди? Викликали б поліцію. Але наші дівчата розуміють: якщо школу закриють, їх розішлють по домівках до опікунів, які тільки й мріють видати їх заміж за якихось старих кріпів. Тому вони вирішують: «А давайте прикинемося, що директорка жива, а трупи просто... прикопаємо в садку».
Тут тобі і геніальна стратегиня, і красуня, і майстриня на всі руки, і та, що вічно панікує. Їхня взаємодія - це окремий вид мистецтва. Вони постійно сруться, але коли треба приховати подвійне вбивство і розіграти виставу перед усім містом, вони стають єдиним механізмом.
А ще це все шалено смішно. Уяви, як дівчата намагаються імітувати голос директорки, пишуть листи від її імені, вигадують їй «хвороби», щоб ніхто не заходив у кімнату, і паралельно намагаються не спалитися перед місцевим констеблем. Це суцільний абсурд, який тримає в напрузі до останньої сторінки.
 Попри легкий тон, книга підіймає серйозну тему - обмеженість прав жінок у ті часи. Дівчата борються за свою свободу і право самим вирішувати свою долю, навіть якщо для цього доводиться стати спільницями у злочині.

Це ідеальний варіант, щоб розбавити стрічку чимось іронічним і динамічним. Текст заряджений на лайки, читається як серіал від Netflix і не залишає шансів нудьзі.