Автор — Леся Українка (Лариса Петрівна Косач).

Дата створення — 1890-ий рік. Поштовхом став гострий період хвороби поетеси.

Входить до збірки «На крилах пісень».

Назва вірша «Contra spem spero» (контра спем сперо) — перекладається з латинської мови, як «без надії сподіваюсь».

За літературним родом — лірика.

За видом належить до особистої/філософської лірики.

Жанр — лірична поезія.

За художнім напрямом, стилем належить до — модернізму (неоромантизму).

Тема «Контра спем сперо» — думки про життєві незгоди, але оптимізм в надіях на позитивні зміни.

Ідея «Contra spem spero» — відкидання песимізму, світла сподіванка на краще.

Головний мотив — потрібно вірити в краще, не зважаючи на всі негативні події та обставини, які трапляються в житті.

Віршовий розмір — тристопний анапест.

Римування — перехресне. Наявні жіночі та чоловічі рими.

Під час написання Леся Українка скористалася такими художніми засобами: епітет, метафора, звертання, гіпербола, анафора.

В основу твору покладено антитези (протиставлення). Наприклад, осінні хмари — золота весна тощо.

Символізм образів поезії
Уособлення самодержавства — «Крем’яна гора», «льодова кора» і т. д.

Символи звільнення — «весела весна», «зірка провідна».

Характеристика ліричної героїні — вона є сильною, вольовою, непересічною, яскравою особистістю, проте в складні життєві моменти в її душі закрадаються важкі думки, але вона знаходить в собі сили боротися з ними та плекати оптимізм.

В поезії присутній міфологізм. Фраза про піднімання нагору важкого каменя є не чим іншим, як згадкою про міфічного Сізіфа в новому переосмисленні.

«Contra spem spero»: стисло про головне
Звеличення особистості, що йде шляхом свободи, не зважаючи ні на що.
Головна героїня — яскрава, мужня, незвичайна.
Поезія автобіографічого характеру.
Перша строфа з ключовим питанням про те, що невже судилося всю молодість витратити на те, щоб жалітися та голосити.
Друга строфа демонструє активну життєву позицію героїні, її незламність.

В інших чотирьох строфах відбувається вагання між надією та безнадійністю.

Наприкінці, в останній строфі, авторка впевнено говорить про те, що все буде добре й потрібно відкидати негативні думки.

«Контра спем сперо» критика
Основа поезії — антитези. Авторці вдалося побудувати їх таким чином, що вони подібні до крилатих афористичних висловів, які увиразнюються завдяки метафоричній образності, що підсилює емоційне звучання поезії.

Під час боротьби з хворобою, яка й стала поштовхом до написання цього вірша, Леся Українка змогла в собі утвердити героїчну особистість, що ладна зробити все задля перемоги добра в найбільш широких національно-визвольних та соціальних руслах. Лесі Українці вдалося в поезії, на думку П. Хропка, утвердити незламний людський дух оптимістичними поглядами, і за допомогою всіх художніх засобів та експресивності художнього звучання важке заперечення в перших рядках твору перетворити на рішуче «Так!» наприкінці.