1930-ті роки. Варшава. Ян та Антоніна Жабінські - власники місцевого зоопарку, ревні католики, які мали багато друзів серед єврейського насення Польщі. Щодня приймали до зоопарку сотні відвідувачів, доглядали за тваринами та виховували маленького сина. Але цій ідилії перешкодили події Другої світової війни. За період війни подружжю довелося переховувати у зоопарку близько 300 євреїв. Такий собі Ноїв ковчег.

Авторка твору - природознавець, тому дана книга - це науково-документальна робота із додаванням художніх елементів. Відчувається, що в даній книзі авторка зібрала багато інформації, опрацювала чимало мемуарів, історичних статей. Було б не правильно вважати, якщо книга не така сюжетна, бо важливість навіть не в ньому, це одна з небагатьох книг, де я побачила і оцінила в першу чергу не сюжет, а колосальну документальну роботу автора. Її манера письма, її описи природи (саме у книзі природа - основа твору, а не сім'я Жабінських, не війна, не Голокост, не стійкість людського духу).

Одержимість нацистських біологів чистотою крові, які  вбили цю теорію Гітлеру в голову - це одна з найбільших трагедія XX століття. Діана Акерман дослідила події війни із природничої точки зору. Цікавий підхід чи не так?