Дівчата

«Дівчата» Емми Клайн — це не роман про знаменитого лідера, а поема про психологічний вакуум. Це моторошне дослідження туги, що може завести людину в найнебезпечніші місця. Це примара літа 1969 року, що досі живе на сторінках, наповнена запахом трави, сонячної спеки та неминучої катастрофи. У центрі оповіді — Еві Бойд, дівчина-пустка, що шукає, чим її наповнити. Її внутрішня порожнеча та відчуття непотрібності стають ідеальним магнітним полем, яке притягує її до орбіти дивних дівчат з комуни. Клайн майстерно передає цей вік — період, коли зникають межі між добром і злом, а найменший жест уваги сприймається як найбільший дар. Найбільш захоплива та тривожна частина роману — це зображення сестринства, що панує у комуні. Цей зв'язок є настільки сильним і заворожуючим, що затьмарює усі моральні орієнтири. Лояльність дівчат одна до одної стає єдиним законом, а їхня спільна згода на будь-яку дію лідера, Рассела, здається природною. Авторка показує, що часом ідеали ідеолога не так важливі, як почуття приналежності до спільноти. «Дівчата» — це роздум про те, що справжні монстри можуть бути приховані не в лідерах, а в потребі когось, хто хоче бути «поміченим».