Думати, як Альберт Ейнштейн

Сміт обирає просту, майже буденну мову. В кожному розділі книги акцент на окремий аспект: уява, незалежність, здатність до абстракції, толерантність до невизначеності. Взагалом структура книжки нагадує добірку есе. Це загальний портрет мислення Ейнштейна у формі, зручній для широкого читача. Сміт не намагається зробити з Ейнштейна рольову модель. Навпаки — через низку прикладів він показує, що мислити як Ейнштейн — означає мислити інакше. Не погоджуватись автоматично. Бути готовим ставити під сумнів навіть те, що інші вважають незаперечним. Ключовим мотивом стає уява. Не як противага логіці, а як її початковий імпульс. Для Ейнштейна уява не була чимось другорядним, навпаки — вона відкривала двері до нових гіпотез. Сміт добре вловлює цю рису й не перебільшує її значення — просто наголошує: думати вільно часто означає думати нестандартно, а це вимагає певної сміливості. Є відчуття, що Сміт свідомо уникає складних тем. Він не занурюється в суперечливі риси характеру Ейнштейна, не загострює увагу на соціальних чи особистісних конфліктах. тут нема глибокої психологічної портретності, натомість легкий, систематизований набір ідей для натхнення. «Думати, як Альберт Ейнштейн» — це не спроба пояснити геній. Це — нагадування про цінність свободи думки, про силу сумніву і про уяву як інструмент пізнання.