Думки про революцію

Літературознавці називають новелу «Гармонія» повістю. Прикметно, що твір було написано в 1933 році, коли лютував голодомор. Головний герой новели - Василь Гандзюк - що теж прикметно - приєднується до більшовиків. Чи свідомо Косинка так завершує новелу, чи несвідомо, однак подібний крок Василя дисонує із реальністю. 
На початку новели ми знайомимося із бідною матірʼю Гандзюків, яка у злиднях підняла на ноги двох синів - Василя і Гришка, та дочку Галю. Судячи з того, що дочка повернулася з міста й люто ненавиділа більшовиків за те, що вони побороли білогвардійців, припускаємо, що Галя мала сексуальні стосунки із білими офіцерами. Хоча Косинка прямо про це не пише - він лише подає манеру одягатися доволі відверто та декілька цитат дівчини, що дає змогу висунути подібне припущення. Василь і Гриша вирішують вкрасти просо в місцевого багатія, щоб купити гармонію. Та їх було спіймано і віддано білим. Перебування в полоні разом із червоноармійцями, життєвим кредо яких є грабувати панів, змушує Василя ідеологічно їх підтримати. Зазнавши тортур , брати все ж опиняються на волі, однак виключно завдяки сестрі, яка використовує свої чари під час «спілкування» з білим начальником. І на цьому контрастно звучать слова Василя про те, що в село він не повернеться, а пристане до червоних. 
Повість написано доволі складно. Багато діалогів і натяків. Важко сказати, чи поділяє автор погляди Василя. Однозначним є лише те, що він на боці його матері - людини праці. Вкотре Косинка демонструє трагізм громадянської війни та створює образ звичайної людини, яка не знає, кого ідеологічно підтримати. Непроста новела, створена в непростий час, яка змушує замислитися над подіями сьогодення.