Два в одному, чи один плюс один?

«Трагедія в трьох діях» - це без перебільшення один з кращих детективів авторки. Тут леді Аґата вирішила змішати пафосний театральний вайб і, мабуть, найбільш незбагненний мотив за всю історію класичних детективів.

Що там по сюжетіку? Отже, відомий і трохи самозакоханий театральний актор сер Чарльз Картрайт збирає у своєму розкішному будинку елітну тусовку на коктейлі. Серед гостей - старенький місцевий пастор. Він робить ковток мартіні і тупо падає замертво. Усі в шоці, поліція перевіряє келих - а там чисто! Жодної отрути. Усі списують це на хворе серце. Але проходить час, і вже на іншій вечірці у відомого лікаря, який теж був на першій тусі, стається точно такий самий прикол - він п'є вино і відкидається. І знову келих абсолютно чистий. Поліція розводить руками, і тоді за справу береться Еркюль Пуаро, аби перевірити прокляття на міцність.
Злочинець діє максимально холоднокровно, і головна фішка, від якої плавиться мозок - це питання мотиву. Кому і навіщо взагалі було вбивати першу жертву - старенького пастора, який нікому в житті не заважав і не мав ворогів? І де зв'язок?! Ця загадка стає чи не найголовнішим пазлом, який Пуаро доведеться скласти наприкінці.
Уся книга не просто так поділена на три «акти». Сама атмосфера просякнута театром - хтось серед підозрюваних дуже майстерно грає свою роль на публіку, керує увагою свідків і перетворює місце злочину на справжню сцену. Крісті геніально заплутує сліди, змушуючи підозрювати буквально кожного, хто опинився в цій компанії. Рівень інтриги тут просто пробиває стелю. Шалена купа «як?» і «навіщо?» для читача просто в кайф, тому го читати й шукати на них відповіді!