«Двір шипів і троянд» - одне із найпопулярніших фентезійних циклів письменниці Сари Дж. Маас. Чому воно досягло такого успіху? Авторка кидає виклик жанру ромфанту, тож на мою думку, варто звернути свою увагу на цей твір і проаналізувати його глибше.

Сюжетна основа

Основна концепція сюжету – перегравання казки про красуню і чудовисько, в якій кохання здатне врятувати і перемогти зло. Головну героїню-смертну Фейру забирає у свій палац Темлін – представник народу фейрі, котрі у минулому воювали з людською расою і тільки через перемогу останніх дві ворогуючі раси змогли жити у більш-менш мирній ситуації. Так сталося, бо Фейра, полюючи, вбила представника світу фейрі, котрий міг набувати вовчої подоби. Конфлікти, порушені у творі стосуються расизму, нетерпимості, класовості. Авторка звертається у своєму творі до таких вічних проблем як добро і зло, правда і напівправда, кохання і смерть, довіра, жертовність, всемогутня жорстока влада і людина, яка є ключем до тріумфу над нею.

Герої

Чому ця історія відрізняється від того, що ми читали до цього? Авторка представляє нам слабкого чоловічого персонажа і протиставляє його сильній жіночій персонажці. Темлін увесь сюжет лише пливе за течією і не намагається якось змінити ситуацію (хоча має набагато більше можливостей, ніж Фейра), натомість головна героїня навпаки – не піддається ситуації, бореться за своє кохання до останнього. І, на жаль, на цьому вся «нетаковість» цього ромфанту закінчується. Авторка дає Фейрі на початку «чоловічі» уміння та навички, котрі вона була змушена у собі виробити через суворі умови. Натомість протягом книги ми не бачимо щоб дівчині пропрацювали хоча б якийсь аспект арки персонажа, навіть якщо це вступна книга до серії. Навпаки, ми бачимо в книзі як сильна дівчина підкорюється почуттям до чоловіка і нам здається, що вони впливають на її певну деградацію. Авторка не вибудовує і не пропрацьовує стосунки між героями настільки, щоб троп «від ненависників до коханців» виконати органічно. Саме тому, я чула багато саме негативних відгуків на цю книгу.

Враження і висновки

Сара Дж. Маас спробувала створити ромфант нового зразку. І цим все ж знайшла свою авдиторію, досягла успіху, тож можна сказати, що їй це вдалося. Але, на мою скромну думку, авторці потрібно було б краще попрацювати над вступною до серії книгою. Статичний головний персонаж – це не те, кого б хотілося бачити у фентезійному тексті. Як мінімум одну проблему у характері чи у поглядах на життя необхідно було б розкрити. Чудово, якщо б це було щось, що б давало поштовх для розвитку персонажки у наступних книгах, щоб саме це було зачіпкою, а не основна концепція книги. Наразі, у мене склалося враження, що твір побудований так, щоб виправдати задум авторки, а не задум є інструментом для розкриття якихось питань та проблем, над якими авторці цікаво попрацювати і розказати читачам. А такий прийом спрацьовує не з кожним читачем, і… Я не виняток :(