Ще читаючи книгу Дімфни Кьюсак "Спекотне літо в Берліні", а тепер читаючи "Сонце - це ще не все" ще більш переконалася, що для творчості авторки притаманне відчуття прозріння головних героїв. Герої творів переживають особисті драми та відшукують новий сенс в житті, перемагаючи егоїзм.

І якщо у книзі  "Спекотному літі..." головна героїня австралійка Джой потрапляє у післявоєнний Берлін, і отримує прозріння, її дивуєте те як після лихоліть війни, есесівці посідають керівні посади, то у "Сонце..." проблема набула ще більшої гостроти. Адже катм євреїв, втікаючи від покарань, знайшли притулок у Австралії. Власне ця книга як маніфест, як пересторога розповсюдженню нацистських ідей на зеленому континенті.

Письменниця чуйно і гостро відреаговує на суспільні рухи та антагонізми, вона не могла залишитися осторонь і не порушити цю важливу тему, яка відбувалася у 50-60рр. минулого століття.

Шовіністські погляди непокараних есесівців-злочинців несли загрозу для корінного населення, аборигенів, нащадків племен, здавна заселених на континенті. Тож письменниця своїм твором порушила проблему расової дискримінації, експлуатації, зневаги до корінних австралійців, вона відчувала свою відповідальність перед ними.