Під однією обкладинкою зібрано три, досить відмінні між собою, твори. Любко Дереш привернув мою увагу як письменник після того, як я його почула в образі лектора на Курсі письменницької майстерності. От і стало цікаво, що ж він пише.
"Дивна історія Стефана Лянге" уся просякнута таємничістю та коливанням оповіді на межі реальності та незрозумілості, сьогодення і минулого, загадковості, здогадок та інтуїтивного прозріння. Хоча головний герой і є науковцем, і має справу із фактами, однак його пошуки ідеального та прагнення до пізнання з кожним кроком віддаляють його від фактів. В кінці кінців він просто відривається від реальності, що стає йому нецікавою, та з'єднується із предметом своїх наукових та духовних пошуків.

"Миротворець" також піднімає питання самовизначення неординарної особистості. Поза сумнівом, Роберт Оппенгеймер був видатною постаттю не лише свого часу, багато в чому визначивши напрямок майбутніх подій, в тому числі і трагічних. Та автор зосереджується саме на внутрішній боротьбі цього генія, котрий і сам, здається, не знав, чи він виграє, чи програє у цій війні зі своїми геніальними здібностіми, що призвели, напевно, до найстаршнішого в історії людства експерименту.

"Святий Христофоре, молися за нас" - нарешті автор дозволив собі ліричну історію, та ще і побудував її так, що в кінці читач із почуттям задоволення та винагороди за усі сторінки невідомості отримує і щасливу майбутню сімейну пару, і люблячого батька, котрий нарешті виріс настільки, щоб свідомо робти вибір у житті і будувати не лише своє життя, але і стати захисником і підтримкою прекрасній і талановитій жінці. Птрібно відзначити, що час і умови, декорації для історії особистісного зростання, зображені письменником,є досить оригінальними.