Зізнаюся, що коли читала "Сага про Форсайтів" Джона Голсуорсі, а перед тим почитавши "Будденброки" Томаса Манна, мене не залишало відчуття порівняння цих двох епічних родинних саг. Але якби мені не хотілося б звести прочитане до порівняння, все ж розумію кожен роман заслуговує окремої уваги.

Так,  в кожному з цих романів є  спільно порушенні теми, такі як от занепад вікторіанської доби. Кожен із авторів майстерно відтворив тему зламу, непорозуміння між старшими та молодшими поколіннями.

Але все ж зупинюся не на порівнянні двох саг, а на обговоренні історії про Форсайтів. Із кожним наступним поколінням родини Форсайтів стає помітно, що нащадки не зацікавлені у збагаченні, вони не ведуть гонитву за матеріальними цінностями, останні задіяні покоління у оповіді тяготять до прекрасного, до мистецтва, до щирості почуттів, а не відносин із розрахунку. На жаль, зазвичай такий вибір має трагічний кінцівку.

Поряд із темою занепаду, наскрізною ниткою у романі проходить тема ролі жінки в суспільстві. Помітно, як патріархальний світ гасне, бо жінка створена не лише для того аби підтримувати "домашнє вогнище". Жінки воліють більшої самостійності, і Голсуорсі гостро засуджує гендерну нерівність тієї епохи.

Думаю, цю книгу цікаво б було пообговорювати у книжковому клубі, бо цей багатошаровий роман торкається чимало проблем, які попри давність написання роману, все ж залишаються актуальними й до нині.