Німецький письменник Еріх Кестнер, окрім того що є неймовірним оповідачем та творцем популярної дитячої повісті про пригоди Еміля, правомірно ще й удостоєний Міжнародної премії Ганса-Крістіана Андерсена. Відкриваючи для себе цього майстра дитячої прози, як і дорослі так і діти неодмінно помандрують крізь захопливу подорож, яка окрім того, що наситить новими знаннями та досвідом, ще й збагатить здатністю розуміти й поважати людей.
Важко не помітити як персонажі творів Е. Кестнера повсякчас керуються шляхетними манерами, вони безкорисливі, а найціннішими чеснотами для них завжди слугують доброта, взаємодопомога та дружба.

Гуманіст Еріх Кестнер прекрасно розумів, що любов до людей неодмінно повинна спиратися на певну основу, ту, що закладається ще в дитинстві, інакше із дорослішанням це місце в душі просто залишиться пустим. Тому в його творчому доробку переважає література для дітей.

Як для багатьох літературних представників Німеччини, так і для творчості Е. Кестнера характерне таке явище як здоровий практицизм, що в свою чергу суперечить романтичному ставленню до життя. Хоча й в повісті усе крутиться довкола грошей, але важливим є те, що зовсім не викликає у дітей досягати зусиль задля меркантильної мети.

Якщо врахувати те, що Еріх Кестнер створив книгу "Еміль та детективи" у міжвоєнний період, час коли зароджуватися витоки нацизму, то дорослий читач неодмінно поміж рядків дитячої повісті помітить як письменник постає проти того, що суперечило його ідеалам моралі та гуманізму. Гумор у творі для автора як ліки від безнадії та страху.

Думаю, що в образі Еміля можна беззаперечно розгледіти характерні риси самого автора, такі як пошук позитивного в людині, відраза до ганебного та шкідливого, приємний гумор та тонка насмішка, що співіснують у житті як добро та зло. Всі ці явища письменник й заклав у свою творчу спадщину.