Еталонний соціопат

«X (Екс)» Сью Ґрафтон - це дуже специфічний, майже ностальгічний читацький досвід, особливо якщо читати його після сучасних, перенасичених технологіями трилерів. Це 24-та книга з легендарного «Алфавітного циклу», який, на жаль, так і залишився незавершеним через смерть авторки перед написанням останньої літери «Z».
Особливість цього роману полягає в тому, що Ґрафтон навмисно законсервувала свою героїню, приватну детективку Кінсі Мілгоун, у кінці 1980-х років. І це кардинально змінює всю анатомію тексту.

Надворі 1989 рік. У Кінсі немає смартфона, немає доступу до Google чи баз даних ДНК. Вона не може відстежити підозрюваного за геолокацією чи зламати його електронну пошту. Ґрафтон повертає нас в епоху чистого, аналогового «взуттєвого» детективу.
Розслідування тут - це фізична, виснажлива рутина. Це години очікування в машині з термосом кави, дзвінки з вуличних таксофонів, перебирання паперових архівів, картотек і мікрофіш у місцевій бібліотеці. Ця повільність і методичність створює особливий, заземлений саспенс. Коли Кінсі потрібно знайти інформацію, вона має фізично піти і поговорити з живою людиною. І це робить кожну її помилку чи зустріч із небезпекою набагато гострішою, адже вона не може просто натиснути кнопку SOS на екрані.
У романі «X» Ґрафтон вводить одного з найстрашніших антагоністів у всій серії - Неда Лоу. Він - еталонний соціопат: тихий, ввічливий, непомітний чоловік, який ідеально мімікрує під нормальну людину. Його жахливість полягає в його порожнечі і методичності. Він не має мотивів у класичному розумінні, він просто хижак, якому подобається процес полювання і контролю. Найбільша напруга виникає тоді, коли Лоу розуміє, що Кінсі «копає» під нього. Класична детективна схема ламається: мисливець і дичина міняються місцями, і Кінсі раптом усвідомлює, що цей тихий монстр тепер методично вивчає її власне життя, маючи намір його закінчити.