Філософія сьогодення

Андрія Кузьменка важко назвати поетом. Рими неточні, багато діалектизмів і русизмів, часто римуються дієслова, що вважається ознакою невисокого рівня професіоналізму. Але кого це хвилює? Кузьма є філософом України періоду незалежності, правдолюбець, який був далеко не бідною людиною, однак поводився скромно і не вульгарно. Він шанував своїх колег, багатьом допоміг дістатися музичного Олімпу. І загинув. Особисто для мене поезія Кузьми розкрилася по-новому після його загибелі, коли друзі організували концерт у памʼять про Андрія. І там лунали пісні, вміщені до цієї збірки: «Твої шампанські очі», «Люди, як кораблі», «Кольорова», «Танець пінгвіна», «Мовчати», «Старі фотографії». Хто не плакав під пісню «Мам»? Чи можна стримувати сльози, коли звучить «Люди, як кораблі»? Наш світ є жорстоким - і з цим Кузьма погоджується. Кожен з нас бореться за виживання. Однак урятувати цей «прикрий світ» може любов - до матері, до жінки, до України. Не варто забувати й про друзів - справжніх друзів, які чекають на твій дзвінок. На старих фотографіях - справжня щирість людей, особливо якщо вони чорно-білі. І наші молоді мрії - змінити цей світ на краще. Наша наївність і простота, коли достатньо було дружньої бесіди, польського радіо та дешевого алкоголю. І справжня щирість Кузьми в рядках його пісень, які кожен може розуміти по-своєму.