Філософія життя

Володимир Шинкарук. Непересічна особистість для Житомира. Поет, бард, викладач, ведучий… Людина безумовно талановита й різнобічна. Завжди з гітарою, завжди сповнений натхнення. Однак через рак він залишив цей світ, не написавши свого шедевра, однак залишивши достатньо збірок поезій і прозових творів.
Представлена на розгляд збірка поезій сповнена філософських міркувань. У ній автор часто пише про вічність і видно, що в передчутті відходу в інший світ. На жаль, смерть часто є головною героїнею поезій «Дідового літа». Символом смутку і потойбіччя є осінь: небо похмуре, хмари густі, пожовклі квіти, трави, дерева. Автор хоче бачити сенс життя в онуках. В них він впізнаватиме себе, і таким чином він зможе перемогти смерть. У поезії «Летять роки, на спогади багаті» Володимир Шинкарук знову пише про осінь, що плаче дощами за вікном. Однак на стіні світять старі портрети родичів. І хай їх уже немає з нами фізично, вони продовжують жити в серці поета. 
В інших поезіях зустрічаємо мотив оспівування людини праці, в якої руки мають бути в мозолях; мотив жорстокості сучасного світу, коли «наші мертві не спокійні за живих»; патріотичні мотиви (Україна стоїть на колінах); оспівування Небесної сотні і біль за існування у країні корупції; поклоніння полеглим воїнам АТО. Війна, померлі батьки і родичі, осінь, сварка із коханою… Усе-таки мінору в цій книжці більше. 
І багато поезій обсягом лише у чотири рядки. Напевно, так простіше передати смуток і не ятрити душу.