Гео і трамп

Багато хто згадав про Гео Шкурупія після перемоги на виборах в США Дональда Трампа, адже в українського поета-панфутуриста є вірш «Трамп». У перекладі з англійської це слово означало безпритульного, таким є головний герой вірша, якого ми знаходимо на «широких вулицях всесвіту». Однак у контексті світових подій сучасності деякі рядки Шкурупія звучать так, нібито він пише не про безхатька, а реально про політика: 

сахара кльондайк індія
юкон і аляска
переплетуться стежками алей
під ногами невтомними трампа

Дійсно, новини пишуть про зустрічі на Алясці, ультиматуми до Індії, а про Африку ніхто ніколи не забував. Якщо ж опустити іронію, то Гео Шкурупій оспівував місто та все, що було повʼязане з індустріалізацією. У нього знаходимо описи залізниці та швидкості. На тлі цього - кохання, але з натяками на фізіологічне єднання, і все це в атмосфері панування партійної бюрократії. Така собі суміш місто+партія+кохання. Безліч метафор, вільний вірш, неперевершена форма, незвичайна аура кожної поезії, і при цьому мінімум змісту та наповнення. Є образи, певне враження, знаходимо мотиви радості, смутку, ілюзію руху у безмірному просторі, навіть свободи, яка є в того трампа. Бажання вийти за межі комуністичних меж і поєднатися з європейським авангардом. Власне, футуризм і прийшов до нас з Європи. Машини, залізниця, ритм міста, радіо і палке кохання… і вібрація поцілунків («Радісно»).