Головоломка серед пісків

Коротше, бро, діставай сонцезахисні окуляри і готуйся до жорсткої спеки. Якщо хтось думає, що археологія - це нудне колупання в пилюці, то «Убивство в Месопотамії» Аґати Крісті тупо рознесе цей міф. Це ще один геніальний герметичний детектив, але цього разу на місці стародавніх розкопок, де напруга плавить мізки сильніше за іракське сонце.

Залітаємо в сюжет: експедиція на Близькому Сході. Закрита тусовка вчених, які місяцями живуть в одному будинку посеред пустелі. Головна зірка цього тераріуму - Луїза Лайднер, дружина керівника розкопок. Вона красива, але токсична маніпуляторка 80-го рівня, яка тупо кайфує від того, що стравлює людей між собою. Останнім часом вона ловить люту параною, бо отримує листи з погрозами від свого першого чоловіка. Нюанс у тому, що він офіційно мертвий вже купу років. Команда думає, що в мадам просто поїхав дах від спеки та уваги, аж поки одного дня її не знаходять у власній кімнаті з пробитою головою. Двері були під наглядом, на вікнах - глухі ґрати, знаряддя вбивства зникло. Повний глухий кут. Але поруч якраз проїздом опиняється Еркюль Пуаро, і починається рознос цієї піщаної головоломки.
Локація - чистий кайф. Герої тупо відрізані від цивілізації серед стародавніх руїн. Бігти нікуди, місцева поліція нічим не допоможе. Ти буквально фізично відчуваєш цю атмосферу закритого простору, коли розумієш: убивця стовідсотково свій. Він зараз сидить поруч за столом, їсть свій рис і спокійно дивиться всім в очі.
Луїза - це той тип жертви, яку важко жаліти. Вона майстерно грала на нервах усієї команди. Тому, коли її пришивають, Пуаро стикається з гігантською проблемою: мотив розвалити їй кабіну був буквально в кожного. Копати цю психологічну багнюку, де всі ненавидять одне одного, але тримають лице - суцільне задоволення.
А оця тема з листами від "мертвого" чоловіка наганяє крутого саспенсу і містики. Здається, що це неможливий злочин. Але фінальна розгадка того, як убивця обійшов ґрати, куди подів зброю і, головне, ким він виявився насправді - це просто відвал щелепи.