Гра за правилами , де ставки життя

«Гра за правилами, де ставки життя»
На перший погляд , «Убивство за етикетом» Джулії Сілз маскується під легкий , майже невагомий детектив англійської класики. Але за цією витонченою оболонкою ховається значно цікавіша річ , історія про зіткнення правил і справжніх людських імпульсів, де етикет раптово стає не захистом, пасткою.
Сюжет запускається ефектно й майже театрально, бал, менует, світло люстр і раптова смерть посеред танцю. Замкнений простір, буря за вікном і класична формула «вбивця серед нас» працюють безвідмовно, але роман не намагається змагатися з класичними зразками у складності інтриги. Його сила в іншому у тоні.  
Найцікавіше не саме розслідування, а спосіб у який історія грає з жанром. Джулія Сілз свідомо будує історію на контрасті, смертельна загроза і майже комедійна манірність поведінки героїв. І ця напруга між «належить» і «насправді» створює головний нерв роману. Бо поки персонажі до стримуються правил пристойності, зло почувається абсолютно вільно.  
Беатріс як героїня працює значно краще, ніж може здатися з опису. Вона не просто «не така , як усі» цей мотив міг би швидко скотитися в кліше. Але тут інакшість має іншу функцію , вона єдина , хто не сприймає соціальні умовності як абсолют. Саме тому її цікавість до злочинів не примха, а інструмент, який дозволяє побачити те , що інші ігнорують.  
Втім , Роман не ідеальний. Детективна днів іноді поступається атмосфері, загадка не завжди тримає в напрузі на максимумі, а деякі сюжетні ходи читаються раніше, ніж хотілось б. Але частково компенсується стилем легким , іронічним, із чітким відчуттям ритму є. Текст не перевантажує, а більше запрошує до гри.  
Особливо вдало працює гумор. Він не зводиться до жартів, а вбудований у саму тканину історії , у діалоги, реакції, абсурдність ситуації , де люди більше бояться порушити етикет, ніж опинитися поруч із убивцею. І саме це робить книгу живою. Узагальнюючи прочитану книгу «Убивство за етикетом» це не про ідеальний таємницю, про про задоволення від процесу, від атмосфери , характерів і тієї легкої іронії , з якою сюжет дивиться на світ, де правила важливіші за правду. І в цьому його «вау».)